Українська мова – латина ХХІ сторіччя
Треба тішитися, що наші "низи" нею не говорять
Ні для кого не є секретом, що увесь "діловий Київ" спілкується мовою агресора. Від міністерств до редакцій ЗМІ, від офісів поважних фірм до мистецьких студій – всюди говорять російською, точніше її вульгаризованим "хохляцьким" різновидом. І жодних слідів хоча би позірної українізації.
Рідною для більшості із носіїв "юкрейніан рашен" і за сумісництвом державною українською мовою вони говорять виключно через службову необхідність, виконуючи ті чи інші правила та регламенти. Фактично українська у Києві є такою собі латиною, яку усі знають, але якою майже ніхто не говорить. Чи погано це?
Українська у Києві є такою собі латиною, яку усі знають, але якою майже ніхто не говорить
Як на мене, це дуже добре! Тому що у середні віки латинська мова була мовою спілкування розумних людей. Саме латиною листувалась тоді між собою уся європейська еліта, незалежно від національної належності, саме латиною писали наукові праці та художні твори. Тому вивчення латини було обов'язковим в усіх тодішніх університетах.
У нас тепер все так само. Українською говорить наша еліта, і ті, хто хоче нею стати. Переходячи на українську мимоволі стаєш іншим – більш свідомим, більш відповідальним, більш культурним, нарешті. Послухайте усі ці численні "прослушки", якими останній рік завалений вітчизняний ютуб. Усі ці злодійкуваті чиновники та бізнесмени говорять між собою не українською, а своєю бандитською мовою. Я не знаю жодної банди, де би "пахани" та їхні "шестьорки" розмовляли поміж себе по-нашому. І я щасливий, що уся ця наволоч не говорить українською. Точніше говорить, але виключно тоді, коли хоче виглядати порядною. Хіба це погано?
Українською говорить наша еліта, і ті, хто хоче нею стати
Хіба погано, що той же Юра Луценко, який, за його словами, перечитав у тюрмі всю світову класику, спілкується на оприлюднених вчора записах як недонавчений "пріблатньонний", використовуючи при цьому гумор рівня старшої групи дитсадка. Спілкується із дуже сумнівними особами у дуже сумнівних справах. Зате з нами, коли що, знову заговорить українською. І всі вони, коли припече "защебечуть", як сказав рік тому ще майбутній тоді президент Зеленський.
Тому не побиватися слід через те, що наші "низи" не говорять українською, а тішитись із цього. Захочуть нагору – заговорять! Дуже грамотно заговорять, не сумнівайтесь!
Микола Несенюк, для Gazeta.ua
