Путін блефує, щоб накинути газовий зашморг на українську шию

Операція по "анексії" Газпрому була для російського президента не менш знаковою, ніж анексія Криму

Міністр енергетики України Олексій Оржель визнав, що газопровід "Північний потік-2" – навіть якщо не будуть задіяні повноцінні американські санкції проти його будівництва – не почне діяти раніше осені 2020 року. Але і це насправді – дуже оптимістичний прогноз.

Для того, щоб роботи поновилися, необхідно дочекатися вирішення цілого комплексу питань. Це не тільки те, як поведуться європейські компанії після оголошення американських санкцій – у багатьох з них вже оголосили, що в цьому випадку призупинять свою участь в будівництві. Це і розгляд апеляції, поданої на рішення датської влади дозволити будівництво газопроводу. Але навіть якщо після перемоги в апеляції Газпрому спорудження "Північного потоку-2" продовжиться, після закінчення цього будівництва доведеться добудовувати континентальний газопровід на балтійському узбережжі Німеччини, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Звичайно, можна собі уявити урочистий захід із запуску "Північного потоку-2" наприкінці наступного року. Можна навіть уявити, що для участі у цьому заході захоче приїхати сам Путін. Але перерізати стрічку – це одне. А доставити споживачеві газ – зовсім інше.

Хартія забороняє наповнювати газопровід більш ніж 50 відсотками продукції одного і того ж виробника

Але навіть у випадку, якщо "Північний потік-2" все ж запрацює, він, як і інші російські "альтернативні" газопроводи, потрапить під дію Європейської енергетичної директиви. А ця хартія забороняє наповнювати той самий газопровід більш ніж 50 відсотками продукції одного і того ж виробника.

Так, напередодні запуску "Північного потоку-2" німецький бундестаг ухвалив поправки до законодавства, які теоретично дозволять саме цьому маршруту обійти Європейську директиву. Однак для цього німецькій владі доведеться піти на тривалу тяжбу з Єврокомісією, яка може розтягнутися на роки. І ніхто не сказав, що в Берліні бажають такого конфлікту.

Це означає, що російські газопроводи не зможуть вийти на проектну потужність в будь-якому випадку. І необхідність в українському транзиті – причому в досить великому його обсязі – все одно залишиться.

Чому ж у Москві вдають, що транзиту не потребуватимуть і вимагають від Києва компромісів – відмови від арбітражних позовів і контракту на довготривалу закупівлю російського газу? Може, Володимир Путін чогось просто не розуміє?

Необхідність в українському транзиті – причому в досить великому його обсязі – все одно залишиться

Якраз навпаки. Російський президент все розуміє дуже добре. Вже на чому-чому, а на газі він точно знається. Спеціальна операція по "анексії" Газпрому була для Путіна не менш знаковою, ніж анексія Криму.

В епоху попередника Путіна Бориса Єльцина Газпром залишався вотчиною "старих" сімейств ще радянських газовиків, а його менеджмент аж ніяк не в усьому і не завжди підтримував Кремль. Саме ця обставина дозволяла розраховувати на певний плюралізм в ухваленні важливих державних рішень. Саме тому телеканал НТВ, що його кредитував Газпром, залишався відносно незалежним медіа. І Єльцин з цим зробити нічого не зміг.

А Путін – зміг. Він відправив засновника Газпрому Віктора Черномирдіна у почесне заслання до російського посольства в Києві, а голову холдингу Рема Вяхірєва – у відставку. З того часу Газпромом керують найближчі соратники Путіна, а спостерігачі називають компанію "особистим гаманцем" російського президента. І його власною політичною зброєю.

Путін дуже хотів, щоб нові російські газопроводи – навіть на шкоду прибуткам Газпрому – обійшли Україну

Путін дуже хотів, щоб нові російські газопроводи – навіть на шкоду прибуткам Газпрому – обійшли Україну і дозволили б йому диктувати Києву свої політичні умови. Але тепер, коли в Газпромі не впоралися з цим завданням у потрібний термін, а європейці зберегли необхідність транзиту пукраїнською ГТС, йому потрібно хоча б домогтися повернення до старої схеми повної української енергетичної залежності від Росії. Причому робити це потрібно швидко, поки в українській столиці не схаменулися і не розібралися в суті того, що насправді відбувається на газовому ринку.

Тому Путін і поспішає. Тому і проводить переговори із Зеленським по газу прямо на полях "нормандського саміту". Тому і обіцяє знижку на газ прямо з екрану телевізора.

Йому дуже потрібно врятувати прибутки Газпрому і накинути газовий зашморг на українську шию. Тому він і блефує.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Анна Сокур Психологиня ГО "Форпост"
Анна Сотнікова Стиліст-перукар, колорист, трихолог
Погода