Замкнене коло Путіна: навіть Трамп вже не допоможе

Погодьтеся, у 2022 році ми навіть уявити не могли, що українські дрони будуть кошмарити російські НПЗ та нафтові порти. І це створило ефект, якого не змогли досягти жодні західні санкції: Путін не може продати нафту, бо порти виведені з ладу. І не може переробити її достатньо для власного ринку - через розбиті НПЗ. А купувати - досить дорого, згадаймо блокаду Ормузу. Звісно, Дональд Фредович підіграє другу Владіміру, як тільки може. Але в нього - власне замкнене коло. Яке?

Російському президентові не вдасться сповна скористатися тим атракціоном нечуваної щедрості, який організували йому у Сполучених Штатах на тлі війни з Іраном і спробами якось вирівняти нафтовий баланс після закриття Ормузської протоки.

Так, Путін отримає мільярди доларів від продажу нафти з танкерів, завбачливо виведених в море. Але він розраховував на більше. Цього більшого не буде завдяки зусиллям українських військових. Удари по російській нафтопереробці почалися ще восени 2023 року, але саме зараз зросла їхня інтенсивність. І найголовніше - українці зрозуміли, що бити треба не тільки по нафтопереробних заводах, але насамперед по нафтових портах Російської Федерації.

Ці комбіновані удари заганяють російського президента в замкнене коло. Росія не може продавати нафту, проте не може також і працювати з сировиною для власного вжитку, бо потужностей на нафтопереробних заводах не вистачає. Доводиться консервувати свердловини і використовувати валютні запаси для закупівлі нафтопродуктів за кордоном. Але у звʼязку з війною на Близькому Сході з'являється дедалі більше і більше проблем, і так, ці нафтопродукти також дорожчають. І економіка починає реально й помітно просідати.

Недарма часопис Foreign Affairs констатує, що українськими ударами вдалося досягти того, чого не можна було досягти всіма західними санкціями, разом узятими. У минулому році нафтові доходи Кремля скоротилися на 24%, і це був найгірший показник із 2020 року. У січні 2026 року росіяни заробили на продажі нафти вдвічі менше, ніж торік. У березні, за даними агенції Reuters, доходи склали мінус 52% у порівнянні з березнем 2025 року. І вперше за всі роки повномасштабної війни з Україною, Росія витратила не неї більше, ніж заробила на нафті. Та так, що Путіну довелося збирати спеціальну нараду і сварити своїх міністрів за падіння ВВП.

Так, звичайно, він дуже не хоче завершувати війну й до сьогоднішнього дня розглядав мирні перемовини виключно як ключ до порозуміння з американським колегою. Але питання не тільки в бажаннях Путіна - питання в його можливостях. Якщо Росії бракуватиме грошей і будуть виникати умови для соціальної дестабілізації, Путін просто змушений буде зупинитися. Ризикувати стабільністю режиму зовсім не в його інтересах.

Таким чином, 2026 рік завдяки українським зусиллям перетворюється на час реального тиску на Путіна. Але при цьому важливо, щоб у замкненому колі був тільки Путін, а не Трамп. Бо коли Трамп, з одного боку, хоче швидко завершити війну Росії проти України, а з другого - погоджується з видачею і потім продовженням лізенції на продаж російської нафти з танкерів "тіньового флоту", то фактично цією ліцензією він рятує російську нафтову інфраструктуру і створює умови не для завершення, а для продовження війни. І не тільки для цього, а й для допомоги Ірану.

Іран, усвідомлюючи можливість такої допомоги, продовжує шантажувати Трампа і блокувати Ормуз. А Трамп, щоб якось зменшити тиск нафтових цін на результати виборів до конгресу, знову допомагає Путіну у продажах сировини. Путінське замкнене коло мені подобається. Замкнене коло Трампа - не дуже, бо воно і є виходом для Путіна, принаймні тимчасовим. І для того, щоб примусити Путіна зупинитися, трампівське "замкнене коло" варто було б розірвати.

Тим більше, що і на перебіг подій на Близькому Сході це також впливатиме виключно позитивно.

Оригінал