Погралися і досить. Україну повертають у домайданний стан
Європейські прагнення України: підтримувати, але стримувати?
В очікуванні того варіанту врегулювання на Донбасі, який для України узгодять (чи, радше, вже узгодили) між собою великі дяді і тьоті, слід насамперед пам'ятати, що виборці західноєвропейських країн "стомилися від розширення ЄС".
Їм і з народами Центральної Європи зжитися нелегко. А тут ще ми.
Тому, якщо Донбасу в новій підготовленій для України політичній конфігурації буде відведено роль "стримувача європейських прагнень України", на цьому цілком можуть зійтися інтереси Росії, Франції та Німеччини.
Суть компромісу між Росією та Європою стосовно України полягає не у "забезпеченні прав мешканців Донбасу", а у тому, щоб РФ максимально почувалася у безпеці
Бо суть компромісу між Росією та Європою стосовно України - звісна річ - полягає не у "забезпеченні прав мешканців Донбасу" (то лише пропагандистська мішура), а у тому, щоб Росія максимально почувалася у безпеці (так, зі всіма її агресивними планами, проти яких у Європи все одно нема ради). А отже, насамперед, жодного НАТО, жодного членства в ЄС, і жодних українських ракет, здатних долетіти до Москви (або ж вони всі мають бути під неофіційним контролем Кремля).
Тоді і Європа, своєю чергою, почуватиметься "безпечніше" - але не тому, що в неї проти Росії є захист (тут Макрон крутить дулю Трампу, а Трамп Макрону), а тому, що Європа просто максимально прибере з континенту все те, що і саму Європу надто обтяжує, і Росію "дратує". Відтак, Європа (начебто) просто не даватиме Росії "приводів для агресії".
Так і Росії буде легше, і Європі спокійніше.
Словом - "погралися і досить", пора Україні назад у домайданний стан, хіба що з безвізом.
Бо наше місце біля Раші.
А хіба ні?
