Чому Старшого брата у "1984" не зобразили Путіним?

Драматургія має говорити сучасною мовою

Повернувся з "Театру на Подолі".

Режисер Сергій Павлюк замахнувся на вкрай складне завдання – поставити на сцені "1984" Джорджа Орвелла (адаптація Майкла Джина Саллівана) – і не впорався із цим завданням.

Мова драматургії й мова прозового тексту підпорядковуються геть протилежним законам. Драма – це завжди дія, за великим рахунком – буфонада. Прозовий текст – рефлексія. Драма – це завжди поведінка. Проза – шизофренія повільного розгортання. Ця відмінність між жанрами робить непридатними прозові тексти для сценічної постановки.

Сергій Павлюк спробував подолати цю розбіжність за допомогою візуальних ефектів – кольору і світла. І це йому вдалось. Акт тортур, яким піддавався Вільям Сміт, набув візуальної ефектності й достеменної мальовничості.

Ліричну лінію роману драматург спробував розіграти, вмістивши у п'єсу, по суті, ще одну п'єсу. Кати з підвалів Міністерства любові розігрують епізоди з життя Вільяма Сміта та Джулії – своїх в'язнів. Завдяки цьому цікавому прийому сторінки із щоденника Вільяма Сміта мали візуалізуватися, а рефлексія перетворитися на дію. Однак ця задумка завершилась цілковитим фіаско. Драматичні мізансцени на тлі розп'ятого в червоних софітах в'язня виявились блідими й аморфними.

П'єсу рятує тільки другий акт, в якому на сцені з'являється О'Брайєн (актор Юрій Феліпенко). Друга дія максимально близька до тексту Орвелла. Монологи О'Байєна про владу, яка і є метою влади, – це одні із найсильніших сторінок Орвелла. І попри те, що друга дія вистави – це, по суті, моновистава, вона справляє сильне враження.

Особливістю роману Орвелла є те, що Орвелл, фактично, винайшов тоталітаризм: його атмосферу й естетику. І от, у мене виникають питання. Чому на вході до театру не було великого портрету Старшого брата? Чому у фойє не роздавали листівки – прокламації Ґолдштайна? Чому в кафе не наливали смердючий джин "Перемога"? Чому не пригощали огидними цигарками "Перемога"? Чому в гардеробі не видавали замість жетонів червоні пояси "Антистатевого союзу"? Чому глядачів не примусили заходити в зал строєм?

"1984" – історія про тоталітаризм. Чому постановник забув про глядачів і не включив їх у п'єсу?

Драматургія повинна говорити сучасною мовою. Чому не було рамок-металошукачів? Чому не було "космонавтів" із нашивками "Беркут"? Чому не було злих вівчарок з червоними язиками?

Чому Старшого брата не зобразили Путіним?

Перший акт треба повністю переписати, забувши адаптацію Саллівана, назавжди. Перший акт повинен бути контрастом щодо другого. У нім має бути історія Вільяма Сміта і його Джулії на тлі тотальної сірості. Другий акт має залишитись історією зради.

Я люблю Орвелла. І переконаний, нині ми здатні осягнути всю актуальність його текстів.

Оригінал