Зеленський зіграє головну роль у американському політичному серіалі

Продюсер – сам Дональд Трамп

Напередодні поїздки Володимира Зеленського в США на сесію Генеральної Асамблеї ООН – в ході цього візиту найважливішим пунктом перебування нового українського президента в США повинна була стати його зустріч з Дональдом Трампом – самі Сполучені Штати опинилися на порозі можливої ​​конституційної кризи, однієї з найсерйозніших за всю свою новітню історію. І в центрі цієї кризи телефонна розмова Дональда Трампа та Володимира Зеленського – хто б міг подумати! - пише Віталій Портников для видання "Букви".

Не буду переповідати подробиці скандалу, який почався буквально кілька днів тому, після публікації в американських медіа історії з рапортом співробітника розвідувального співтовариства своєму керівництву щодо телефонної бесіди Дональда Трампа з одним із іноземних лідерів.

Співробітник вважав, що в цій розмові американський президент перевищив свої повноваження. Однак керівництво розвідувального співтовариства, яке повинно було проінформувати конгрес про те, що відбувається, банально приховало інформацію.

Парламентарі почали розслідувати ситуацію навколо телефонної розмови Трампа тільки після втручання журналістів. При цьому відразу ж після публікації – оскільки ім'я іноземного лідера, з яким розмовляв Трамп, не було названо – буквально всі визнали, що таким співрозмовником президента США був Володимир Путін.

На щастя, історію з "російським слідом" у виборчій кампанії Трампа ще не забули, та й сам американський президент не залишає своїх наполегливих спроб домовитися з російським колегою – аж до повернення Путіна в G8. І залишалося тільки здогадуватися, що ж такого важливого сказав Трамп у цій розмові.

Проте виявилося, що співрозмовник Трампа – зовсім не Путін, а Зеленський. І все одразу ж стало на свої місця. Тому що про зміст тих висловлювань, які Трамп міг зробити в телефонній розмові із Зеленським, не доводиться особливо здогадуватися. Оточення Дональда Трампа – і про це відкрито говорить адвокат американського президента Руді Джуліані – не одноразово висловлювало зацікавленість в ефективному розслідуванні корупційних зловживань, які пов'язані з ім'ям сина колишнього віце-президента США Джозефа Байдена. Не таємниця й те, що Трамп вважає Байдена головним конкурентом на майбутніх виборах президента Сполучених Штатів.

Сенсацією є зовсім не зацікавленість Трампа – а те, що він може виявляти цю зацікавленість відкрито, що він може пов'язувати цю зацікавленість з американською зовнішньою політикою, з підтримкою країни, керівництво якої має надати йому допомогу в боротьбі з можливим конкурентом. Сенсацією є те, що тиск на президента України може здійснюватися в офіційній телефонній розмові, самим президентом Сполучених Штатів і в досить жорсткій формі – адже, за повідомленнями медіа, в розмові з Зеленським Трамп вісім разів повертався до теми "співпраці з Джуліані".

Власне, цього не могло не статися – президент України був приречений на таку розмову з президентом Сполучених Штатів. Будь-який президент. Але, зрозуміло, що Дональд Трамп може бути задоволений, що цей будь-який президент – не Петро Порошенко. З Порошенком у Трампа свої нюанси, тому що перед останніми президентськими виборами в США Порошенко та інші українські керівники опинилися в ситуації, аналогічній тій, в якій опинився зараз Зеленський – тільки тоді йшлося про виявлення російських зв'язків співробітників кандидата на пост президента від республіканців. При цьому, варто зазначити, що і Київ був політично зацікавлений у виявленні таких зв'язків – лише тому, що проросійські співробітники Трампа практично у відкриту грали на боці Кремля, аж до виключення пункту про підтримку України з програми кандидата, яку було презентовано на з'їзді Республіканської партії.

Ставши президентом, Дональд Трамп не забув про історію з Манафортом, яка в решті-решт закінчилася для його соратника тюремною камерою – тільки не за зв'язки з Росією, а за зв'язки з Україною часів Віктора Януковича. Особисті відносини Петра Порошенка й Дональда Трампа важко назвати довірчими, та й ніякого особистого політичного інтересу допомагати Україні у Трампа – і це підтверджують американські журналісти – немає, Трамп підтримує нашу країну як інституція президента, а не як людина, і там, де може не підтримувати, – не підтримує.

Іронія ситуації полягає в тому, що зараз Трамп – якщо тільки інформація підтвердиться – хоче діяти так, як діяли його попередники, за що він їх неодноразово критикував – втягнути українське керівництво у внутрішні справи Сполучених Штатів, змусити українського президента допомогти з компроматом на конкурента. І ставить подальшу підтримку Сполучених Штатів в залежність від цієї допомоги. При цьому у керівництва України немає ніякої політичної необхідності брати участь в кампанії Трампа. Виводячи з гри Манафорта, Київ міг розраховувати на зменшення впливу проросійських сил в оточенні Трампа і в американському політичному житті загалом. Виводячи з гри Байдена, Київ буде заважати другу України й посилювати позиції тих, хто хоче домовитися з головним ворогом нашої країни і світової демократії, – Володимиром Путіним.

Але, з іншого боку, вибору Зеленського теж не позаздриш. Відмова Трампу означає погіршення відносин з США і зараз, і на тривалу перспективу, якщо американського президента переоберуть на наступний строк. Але і погодитися з Трампом означає ризикувати. Ризикувати скандалом в разі викриття "угоди" – навіть в разі переобрання Трампа. І вже точно ризикувати серйозними наслідками у разі його поразки, хто б не став новим президентом Сполучених Штатів, Байден чи інший демократ.

До речі, в цьому сенсі українців набагато більше, ніж американців, має цікавити те, що відповів Трампу президент України? Погодився із колегою чи уникнув відповіді? Ще цікавішим є той факт, що після розмови із Зеленським заблоковану Білим домом американську військову допомогу Україні було раптово розблоковано. Чому? Тому що були результати розмови чи тому, що наполягли в конгресі? Навряд чи найближчим часом ми отримаємо відповідь на це питання – а якщо й отримаємо, то не від Зеленського та його оточення, а від американських журналістів або конгресменів. Але поки що зрозуміло одне: історія з телефонною розмовою Трампа й Зеленського надовго стане одним із головних сюжетів американської політики.

А це означає, що рутинна поїздка українського президента на сесію Генеральної Асамблеї ООН і 30-хвилинна зустріч із Трампом в кулуарах – усім цим зацікавилися б хіба що співвітчизники Зеленського, ну і ще російські пропагандисти – обіцяє стати однією із головних подій світової політики.

За Зеленським будуть полювати гранди світової журналістики. На його зустріч із Трампом прийдуть навіть ті, хто насилу може відшукати Україну на карті. І кожен буде цікавитися, чи тиснув американський президент на українського колегу і чи робив йому непристойні пропозиції. Зеленський тепер не просто президент далекої бідної країни десь на сході Європи. Він – співрозмовник Дональда Трампа. Той самий співрозмовник.

Можна сказати, що мрія українського президента здійснилася. Він нарешті зіграє головну роль в цьому великому політичному серіалі. "Картковому будиночку", тільки насправді.

І продюсер цього серіалу – сам Дональд Трамп.