Іронія інформаційного суспільства

Свіже дослідження КМІС фіксує: своїми знаннями, досвідом, уміннями задоволені 70% українців, не задоволені - 7%. Одночасно, рівнем своєї матеріальної забезпеченості задоволені 22% опитаних, не задоволені - 57%. На жаль, залишилося нез'ясованим, який відсоток опитаних бачить взаємозв'язок між своїми знаннями і уміннями та рівнем матеріальної забезпеченості.

Іронія інформаційного суспільства. Знання і навички стали найважливішим ресурсом. Завдяки онлайн-курсам і цифровим книжковим виданням доступ до найкращої освіти став доступний кожному. Але більшість людей настільки задоволені своїм рівнем знань, що просто не бачить сенсу вчитись чомусь новому. І ширший доступ до безкоштовних якісних знань їм нічим не допоможе. Ось таке сумне навчання протягом життя для 7% громадян.

Нещодавно мене попросили написати текст про формування еліт. Розмірковуючи на цю тему, зловив себе на думці, що всіх своїх знайомих, яких я впевнено можу віднести до еліти, вирізняє гостре незадоволення своїм теперішнім рівнем знань і постійні зусилля з вивчення нового.

Ба більше, успіх і реалізація людини в житті значною мірою залежить від того, в якому віці він чи вона припинили вчитися і зростати. Хтось забив на це після школи, інші протягнули до червоного диплома, хтось протримався до тридцяти років. А хтось і у вісімдесят вчиться так, що студенти найкращих вишів позаздрять.

Ще вчора у наукових дискусіях гучно лунали голоси тих, хто пропонував вирізняти еліти за рівнем здобутої освіти. А вже завтра найкращою ознакою еліти може стати рішучість адаптуватися до змін світу навколо і вчитися новому, в незалежності від того, наскільки високий рівень освіти людина вже має.

Змінюватися — складно. Але ми живі в повному сенсі цього слова доти, доки щодня дізнаємося хоч краплину нового.

Оригінал