Народ наш богомільний хоче, щоби сили добра когось вішали на стовпах

Поки що у вигляді широкої люстрації, звісно

"На такі дії існує запит" – часто читаю я. А отже, в народних масах є щось таке, як запит на насильство, наприклад, проти попередньої, постмайданної влади – далеко не найгіршої, до речі, з усіх наших влад за останні 28 років. Народ наш богомільний, мовляв, хоче, щоби сили добра когось "вішали на стовпах". Поки що у вигляді широкої люстрації, звісно. Ми ж усе-таки цивілізовані люди.

Неважливо, звідки з'явилося в наймилосерднішого у світі народу щось таке, як запит на подібне насильство – чи то з надр непростої історії, чи то з телевізора, чи то з голлівудського кіно. Але такі й інші "запити" будуть наступними місяцями чи й роками головним ідолом нової влади. Якомога менше законності і правосуддя – і якомога більше "справедливості". Якомога більше загравання з простими рішеннями заради "простих людей".

Такі й інші "запити" будуть головним ідолом нової влади. Менше законності і правосуддя – більше "справедливості"

"Запити" обиратимуть, з одного боку, хаотично і гарячково. З огляду на актуальність, ефектність і яскраву картинку, тобто видовищність. Що екстремальніший "запит", то яскравіша картинка. А з другого боку, ніхто особливо й не помітить жодної підміни і ніхто не замислюватиметься над тим, а звідки ж росте кожен конкретний "запит", з чиєї голови – Разумкова, Портнова, Богдана чи самого Коломойського? Де те місце в народу, в якому формуються такі та всілякі інші "запити", ніхто не знає. Але дехто знає, як цим святом прямої демократії маніпулювати, як смикати за потрібні ниточки. Апеляція до народних настроїв спочатку переросте в захопливий віртуальний бадмінтон між конкретною владою і абстрактним народом з якимись неокресленими бажаннями, приміром, когось помучити, щось зруйнувати чи ліквідувати.

Народ переконають, що він сам формує той чи інший "запит". І зроблять це легко й невимушено – через телевізор чи смартфон.

Потім народ повірить, що йому таке подобається. Кому би не сподобалося, зрештою?

Потім у нього з'явиться ілюзія, що він впливає на перебіг політичних подій. Йому підкидатимуть "запити" у вигляді референдумів або звичайних соцопитувань. Останніх для експромтів і імпровізацій може вистачити з головою.

Потім у влади і народу утвориться симфонія. Тут усе – справа техніки і технології.

"Запити" народу і влади буде неможливо розрізнити, як колись у СССР: плани партії – плани народу. Тільки з поправкою на інноваційність і державність-у-смартфоні

Потім "запити" народу і влади взагалі буде неможливо розрізнити, як колись у СССР: "плани партії – плани народу". Тільки з поправкою на інноваційність і державність-у-смартфоні, певна річ.

А прогнозувати, чим усе це закінчиться – справа невдячна. Як правило, таке не закінчується добром. Насамперед для народу. Але він мудрий і терплячий. Сам знайшов зашморг, сам затягнув на шиї, сам табуретку з-під ніг вибив. Усе сам. Тож не заважаймо.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода