Росії і США спокійніше спільно контролювати Україну, ніж чубитися через неї

Країною де-факто керуватиме "двопалатний парламент"

Нове керівництво України виглядатиме як двопалатний парламент.

Ні, я не про Верховну Раду і не про Адміністрацію президента. Я про справжнє керівництво. Зараз поясню, що це, і чому саме така конструкція чекає на нас найближчим часом.

Найгірше в голові нових господарів Банкової - це повний нуль на місці геополітичного мислення.

"Ну да, мы хотим быть европейцами. А че, при этом нельзя говорить по-русски? Можно, да? А че, при этом нельзя дружить с Путиным и иметь много бизнеса в России? Да можно! Просто с Путиным никто не умел полюбовно договариваться, а мы сумеем. Где нужно - уступим, главное возобновить торговлю".

Отаку маємо наївно-пекельну суміш.

Відновлення Російської імперії? - Ні, не чули.

Розподіл світу між "регіональними імперіями"? - Ні, не чули.

Ця каша справді сидить в головах мільйонів пересічних українських виборців, ідеал яких - це щовечора дивитися "Квартал" або РосТБ і... періодично їздити в Європу без віз. І ось вони, нарешті, проштовхнули на Банкову людей, які розуміються на світовій політиці ні на йоту не краще за тих, хто їх обирав.

Як наслідок, ми повертаємося до "многовекторности" Кучми, оскільки активний і однозначний перехід під "парасольку" ЄС і НАТО суспільство подужати не встигло - надто в умовах запеклої інформаційної війни проти постмайданної влади, яку, з різних причин, вели потужні гравці і зі Сходу, і з Заходу, і зсередини країни.

Ба більше: є всі ознаки того, що ця "багатовекторність" наразі підтримана (бодай як тимчасовий компроміс) і в Москві, і в Вашингтоні. Бо і РФ, і США зараз спокійніше спільно контролювати це "пограниччя" за молдовським сценарієм, ніж чубитися через нього як "гарячу точку". Так, це "нова Ялта", про яку вже писали. Вона справді має місце. І склалася вона не вчора.

Отож, ось як тепер виглядатиме наш справжній "двопалатний парламент", який де-факто керуватиме країною.

Нижню палату цього "парламенту" становитиме "клуб українських олігархів" - яким всім наразі вигідне те саме "завершення війни за будь-яку ціну", що його, заради власного бізнесу і власних виборців, прагне Зеленський. Через свій вплив на більшість політичних сил (Пінчук-Льовочкін-Коломойський - "Слуга народу", Пінчук-Фрідман-Фіала - "Голос", тощо), цей "клуб олігархів" впевнено контролюватиме більшість у новому парламенті, хай би як там розподілилися місця між партіями.

І тепер їм не буде у цьому заважати сильний український президент, яким - хай би що ще про нього казати - був Порошенко. Бо тепер на Банковій "сосунок", серйозно рахуватися з яким немає жодної потреби. Хай бавиться, для справжніх гравців це цілком безпечно.

Але над цією нижньою палатою буде ще "палата лордів", в якій найбільше представництво матимуть Росія і США, за помірної участі ЄС.

І не факт, що спільні рішення цих "лордів" в усьому сподобаються членам "нижньої палати". Але сили тут неспівмірні. Тому я не виключаю перспективи, коли українські олігархи, заради власного виживання під тиском набагато потужніших російських і західних капіталів, почнуть активно підтримувати "національну ідею" та українське громадянське суспільство. Тим самим намагаючись перетворитися на класичну "національну буржуазію".

А що ж, власне, українське громадянське суспільство? Певний час воно терпітиме і спостерігатиме, як його позбавляють суб'єктності у міжнародній, а частково і у внутрішній політиці України. А потім, коли ця "двопалатна" владна конструкція дасть серйозний збій (чи то через суперечності між "палатами", чи то через зіткнення в "палаті лордів" через геополітичні амбіції РФ), воно вибухне новим Майданом і знову змусить з собою рахуватися.

Бо об'єктивні процеси націєтворення ніхто не скасовував. Як і історичну приреченість імперій, включно з РФ.

Оригінал