Хлопці, видихайте. Від ПАРЄ нічого не залежить

Україна застрягла в 2014 році

Тут така зрадна зрада під'їхала.

З російської делегації в ПАРЄ зняли санкції, і тепер вона може повернутися. Більшість європейців проголосували за це рішення, включаючи Азербайджан, Норвегію, Францію, Італію, Іспанію, Нідерланди, Португалію, Туреччину, Словаччину, Австрію і Німеччину.

Як же тепер з цим жити? Десятки розчарованих і здивованих постів у стрічці ФБ.

"А як же європейські цінності!" - обурюються одні.

"І після всього, що зробила Росія! Вбивць повернули в організацію! Як вони могли?" - запитують інші.

"Нас зрадили і зливають, це змова проти України!" - обурюються треті.

А знаєте що?

Ось ця істерика - це просто квінтесенція того, наскільки спотвореним і штучно накачаним був наш інформаційний простір останні кілька років. Більше 1,5 років європейці обговорювали можливість повернення РФ в ПАРЄ, і тут раптом вони це зробили. Оце так несподіванка!

У цьому вся суть нашої зовнішньої політики і її комунікації з населенням і партнерами.

Кілька років у нас була суцільна "перемога", а Росія програвала на всіх фронтах, попутно мало не розвалившись від дії санкцій. Чудо їх врятувало. Просто Deus ex machina.

5 років поспіль у нас ледь не боготворили західні цінності, моральність і вищу справедливість їх політики, на всіх парах прагнучи увійти в цей закритий елітний європейський клуб. При цьому, всім начхати було на те, як насправді Європа діяла в інших регіонах світу і як вона змінювалася останні 5 років.

Виявляється, діра в бюджеті і закулісні договорняки в умовах кризи старого порядку і самого ЄС більше хвилюють європейців, ніж безапеляційна підтримка України, яка за 5 років нічого їм не запропонувала.

Європейський прагматизм тупо ігнорувався на догоду наївному романтизму, і ставку робили саме на нього. Відповідно, відносини з ЄС ніколи не були по-справжньому прагматичними, гнучкими і серйозними.

Інформаційний міхур накачувався "добрими звістками", поки це не перетворилося в замкнуту рекурсію "перемог" - паралельний всесвіт, в який повірили багато людей, включаючи частину журналістів та експертів.

За 5 років сформувалася така потужна "спіраль мовчання", що будь-хто, хто намагався з неї вийти, автоматом ставав "агентом Кремля".

Ось так Україна застрягла в 2014 році. І продовжує жити в ньому досі, нібито в світі нічого не змінювалося.

Так було з ПАРЄ. Так було з "Північним потоком-2". Так відбувається із санкціями проти РФ.

Але коли будуєш мур з ілюзій, він все одно впаде. Чим вище його зводиш, тим болючіше з нього падати, і тим сильнішим буде фідбек від натовпу "розчарованих", "скривджених" і "здивованих", що виливається в основному на результати виборів.

Але, звичайно ж, в цьому винен Володимир Зеленський, хто ж ще! Він не зумів взяти за горло цих "невдячних" європейців у Франції і Німеччині, і наказати їм не голосувати за Росію в ПАРЄ.

Взагалі, я зараз скажу злочинну з погляду нашого убогого мейнстріму річ: повернення РФ в ПАРЄ нічого страшного із собою не принесе.

Я взагалі спочатку не бачив тут великої проблеми, крім як дрібної символічної поразки.

ПАРЄ - це консультативний орган, який приймає рішення, не мають юридичної сили. От і все.

А потім з цього зробили якийсь божевільний фетиш, нібито від ПАРЄ залежить щось, нібито це якась дуже могутня організація.

Хлопці, видихайте.

У нашої делегації тепер з'явиться реальна практика жорстких дебатів, можливість повправлятися в ораторському мистецтві і дуже яскрава груша для словесного биття у вигляді купки росіян, у яких можна викликати перманентне горіння.

І я дуже сподіваюся, що адміністрація і новий уряд Зеленського не підуть цими самими граблями, і будуть більш тверезо оцінювати ситуацію навколо нас, і хоч трохи цікавитися тим, що ж там у інших відбувається.

Оригінал