Держава не має потрібних важелів впливу на сім'ю

Виховання, а не виключно покарання, шлях до змін

Почастішали повідомлення, що зросла кількість злочинів, учинених малолітніми. Більше того, знижується вік, коли діти долучаються до криміналу. І недавня історія про "банду" 12-річних – це підтверджує.

Але статистика демонструє інші цифри. Кількість злочинів, які вчинили неповнолітні торік навіть знизилась, за даними Генпрокуратури. З 5608 справ у 2017 році до 4750 у 2018. Тобто на 15%. Ми просто живемо у світі інформаційної революції, де негативні новини швидко розповсюджуються. А коли подібними новинами переповнена стрічка соцмереж та новині сайти – складається враження, що вони не поодинокі, а системні.

Це не виправдання до подальшої бездіяльності, а швидше – заклик підвищувати свою медіа-грамотність.

Батьки переконані, що вихованням мають займатись школи. Школам або ніколи, або вони "заточені" під освіту

І у будь-якому випадку, ми живемо у світі, де є підстави до зростання підліткової злочинності. Це і популяризація насилля. І забагато вільного часу – особливо під час канікул. І, звичайно, постійне нав'язування моделі поведінки, за якою обов'язково треба бути лідером (не важливо яким шляхом). Та як на мене, найголовніша причина - надмірна екстернальність українців – перекладення відповідальності на інших. Особливо – на державу. Патерналізм – навіть у вихованні. Батьки переконані, що вихованням мають займатись школи. Школам або ніколи, або вони "заточені" під освіту, надання знань, а не під виховання. У результаті – отримуємо покоління дітей, яке виховане вулицею та соцмережами. А приклади батьків? Батьки часто не слідкують за своєю поведінкою при дітях, - а діти завжди копіюють своїх батьків: від насилля у сім'ї (не важливо – фізичного чи психологічного) до нетолерантного ставлення до сусідів.

А держава не має достатньої можливості (як на Заході) втручатись у сім'ю. Бо у нас сформована "презумпція батьківства". Дітей сприймають, як власність батьків. Не можна відібрати дитину, якщо є сигнали про насилля, треба щоб були прямі докази. На жаль, обмеженість соціальних працівників, держави призводить до того, що вони не мають нормальних важелів впливу на сім'ю. І не лише для санкцій, але й для реального моніторингу справ.

Дітей сприймають, як власність батьків

І ще надмірний потяг до покарань. Поширена думка, що всі проблеми можна вирішити виключно каральними методами. Що збільшення відповідальності за злочин призведе до зменшення таких правопорушень. Та я поставлю інше питання – декриміналізація злочинів за вбивство дозволить вам убивати? Я сумніваюсь. Бо найбільшої ваги у нашій поведінці має внутрішнє переконання, а не зовнішні норми. Розуміння, що таке "добре", а що таке "погано". Тому – виховання, а не виключно покарання, шлях до змін.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олексій Арестович Військовий експерт
Сергій Сингаївський Письменник, перекладач
Євген Клопотенко Кулінарний експерт
Дмитро Кулеба Дипломат
Погода