Продавці хаосу готуються отримувати чергову перемогу

Комусь дуже кортить не допустити прийняття законів про вибори та імпічмент

Починаючи з інавгурації новообраного президента в Україні почався навколовиборчий марафон.

Чому саме "навколо", а не передвиборчий? Здогадатися нескладно. Політики впевнені, що український виборець бажає продовження бенкету. Що йому і далі хочеться промов, змов та підстав. Саме тому український політикум не сильно опирається розпуску парламенту. Це - шоу, спектакль в якому вони мають зробити нам "красіво". Правила тут задає виборець. Все, що ми спостерігали останні дні - є великим спектаклем, - пише Лариса Волошина для espreso.tv.

Давайте почнемо спочатку. Через день після оприлюднення указу президента про розпуск парламенту починається передвиборчий процес. ЦВК має розпочати роботу, нарізати округи, зареєструвати мажоритарників та приступити до формування виборчих комісій. І мусить це робити за існуючим законодавством. Такий закон. Іншими словами, жодні протести та заперечення не можуть змінити того факту, що вибори відбудуться за існуючою змішаною системою.

Оголосивши про розпуск Ради, Зеленський сам закрив дорогу до внесення змін у виборче законодавство. Зупинити ситуацію в змозі тільки Конституційний суд. А він - чом би й ні - може зібратися вже після приведення до присяги народних депутатів 9-го скликання. Це теж закон. Є повідомлення, що серед депутатів розпочато збір підписів під зверненням до суду. Але на якому етапі процес оскарження президентського рішення - не повідомляється. Уявіть ситуацію, в якій КС визнає указ Зеленського неконституційним, а вибори в Раду вже ідуть повним ходом. Відміняти їх вже ніхто не буде. Це створює правовий прецедент, позбавляє майбутній парламент легітимності, підвішує президента на узурпаторський гачок. Але новоутворена владна конструкція продовжить роботу.

Другий момент - невідповідність слів і дій. Під час інавгурації президент закликав парламентарів проголосувати за його закон про вибори. Ми ясно почули про відкриті партійні списки, нові правила та перезавантаження системи. І що? На скликане на вимогу Зеленського позачергове засідання Верховної Ради із великим запізненням було подано законопроект. Мало того, що голова ВР Андрій Парубій почав з прохання повідомити йому хоча б номери президентських законодавчих ініціатив. Так ще й поки відбувалися депутатські виступи "за" і "проти", лунали апеляції до очікувань народу, законопроект швиденько приводили до стану пристойності. Як стало відомо потім, закон для прийняття якого зібралися парламентарі, містив в собі кілька дивних моментів. З ключового: скасування мажоритарки, зниження прохідного бар'єру до 3% та закриті виборчі списки, де місце кандидатів визначається партійним з'їздом. Про Верховну Раду, в яку за закритими списками проводили коханок та масажистів, сьогодні не говорив тільки лінивий. Але ж пан Зеленський ясно обіцяв відкриті списки. Вся країна чула. Можна скільки завгодно говорити про недосвідченість молодої команди президента, але навіть вони мають розуміти різницю між "відкрито" та "закрито".

Ще з цікавого. Документ містить 450 сторінок. Те, що його не представили вчасно на ознайомлення депутатом, пояснювалося поспіхом. Мовляв, робили швидко, на колінці, щоб встигнути до позачергового засідання Ради. 450 сторінок поспіхом? А лити менше води в законодавчому документі не пробували? Зрозуміло, що в словесній каламуті простіше сховати такі "новаторські" зміни, як пом'якшення цензу на проживання для майбутнього депутата в країні упродовж останніх 5 років перед виборами. Так ми бачимо, що досить багато "нових облич" будуть зацікавленні в такому нововведенні. І дехто з них вже поспішає повернутися в країну. Але ж 450 сторінок! Це ж не тільки стос, яким можна переконувати незгодних під час парламентської дискусії одним-двома вправними ударами по голові. Це ще й непрозорий натяк, що законопроект готували до звернення про позачергове засідання Верховної Ради. Може навіть до інавгураційної промови пана Зеленського. І тут виникає питання. Може зараз вийде хтось з команди і почне показувати народу України непроголосований "попередниками" чудовий законопроект, який прямо завтра мав перетворити Україну на Британію? - Так, я знаю, що таке Конституційна монархія. Але таких, як я, небагато. Слухайте! Це точно його законопроект? Може раптом хтось знайшов схованку Януковича, або капсулу часу, що залишилась від ПРиБЮТу?

"Тоді навіщо всі ці "фішечки?", - спитаєте ви. Навіщо подавати на розгляд парламентарям документ, який не має сенсу і який вони неодмінно відхилять на підставі наявності в ньому провокаційних норм? Може тому, що нічого і не треба було приймати? Потрібна була картинка, в якій одні старалися внести зміни, а інші пручалися і не давали "руйнувати злочинну систему".

У Верховній Раді лежить проголосований у першому читанні законопроект, який містить в собі і відкриті списки, і прозорість, і європейську традицію і 4000 поправок, на розгляд яких може знадобитися місяці три-чотири. Це ключовий момент. Адже затягуванню прийняття цього законопроекту сприяли як раз ті сили, які сьогодні підтримали законодавчі ініціативи президента Зеленського. Може весь цей цирк - це тільки димова завіса? Комусь дуже кортить не допустити в останні до виборів місяці прийняття законів: про вибори, про імпічмент, про тимчасові слідчі комісії, про опозицію, про реформу у секторі нацбезпеки. Замість того, щоб зменшувати невизначеність та вимагати запобіжників в держаному управлінні, ми всі погрузли в обговоренні штучно сконструйованих політичних галюцинацій.

Справа не в дочасних виборах і навіть не в законопроекті, який ввели в Раду, як того коня в Сенат виключно для того, щоб поглузувати з демократичних процедур. Все, що Україна отримала в результаті навколовиборної епопеї - це взаємний тролінг гілок влади. В передвиборчу парламентську кампанію країна входить ще більш істеризованою і дезорієнтованою, ніж це було перед президентськими виборами. Продавці хаосу готуються отримувати чергову перемогу. Справа в тому, що може статися потім, якщо творення інформприводів на порожньому місці продовжиться з такою ж швидкістю? Протистояти потрібно не ілюзіям, а ілюзіоністам. "А чом би й ні?", - зауважить прискіпливий читач. - "Україна ж є країною законодавчих чудес та владних можливостей. Яке це має значення? Народу не потрібні закони, щоб зупинити беззаконня". Погоджуюся. В нашій історії і таке бувало. От тільки запас міцності країни не нескінченний.