Росія повертається в рідну гавань Золотої Орди

Світ уперше стає по-справжньому біполярним

Отримані в останні місяці донесення "кротів", що мають доступ до найвищих бонз путінського режиму, підтверджують і уточнюють у деталях те, про що я наполегливо говорю останні п'ять років. Країною правлять не просто найбільші казнокради. У цих людей є бачення майбутнього Росії і світу. Вони ведуть проти Заходу Четверту світову гібридну війну, прагнучи реваншу за поразку СРСР у Третій світовій (холодній) війні. "Мобілізаційна партія, – цитую найобізнанішого з-поміж "кротів", – бачить величезну могутню реваншистську радянську країну, яка півсвіту контролює. А решта півсвіту її боїться".

Це цілі Четвертої світової війни. А про методи досягнення в ній перемоги інформує зі слів своїх всеблагих співрозмовників інше джерело: "Гедоністичний і морально нестійкий Захід затремтить і відступить перед обличчям непохитної російської рішучості, цілі Росії будуть досягнуті малою ціною", – пише Андрій Піонтковський для "Радіо Свобода".

Подивіться на ці надзвичайно виразні лики: Микола Патрушев, Володимир Путін, Юрій Ковальчук, Ігор Сєчин, Ігор Іванов не збираються ані вмирати, ані відмовлятися від скромної чарівності життя доларових мультимільярдерів, ані знищувати західну цивілізацію, спокусливі матеріальні плоди якої вони та їхні нащадки з таким задоволенням поглинають. Вони хочуть свята – радісного торжества над переможеним і приниженим Заходом – і гарантій свого політичного безсмертя на чолі Росії, яка торжествує.

Вони переконані, що для цього достатньо вплутатися в регіональне або навіть локальне військове зіткнення з Заходом і виграти лише один психологічний поєдинок: коли, жахнувшись їхнього ядерного шантажу або, тим більше, їхнього одного ядерного удару по європейському місту, Захід затремтить і назавжди капітулює. Кожен регіональний конфлікт, де з'являються російські військові, від Сирії до Венесуели, Москва використовує політично насамперед для вирішення одного виховного надзавдання – продемонструвати, що вона завжди буде готова піти на вищий ступінь ескалації конфлікту, на більший ризик, на більші жертви, ніж американці. Уже шостий рік Росія дресирує США як собачку Павлова, делікатно готуючи американців до їх найголовнішої капітуляції, відмови виконати свої зобов'язання відповідно до 5-ї статті Статуту НАТО.

Поки цей доленосний для всього світу момент не настав, спробуємо докладніше розібратися в мотивах сміливої поведінки майбутніх "переможців", цих носіїв непохитної російської рішучості. Цікаво, що в повідомленнях наших інформаторів жодного разу не зустрічається слово "Китай". Це означає, що воно і не вимовляється на мобілізаційних бенкетах шістки всеблагих. Там звучать інші слова: могутня реваншистська Росія, яка півсвіту контролює, а решта півсвіту її бояться.

Гаразд. Національна гордість великоросів заслужено восторжествує внаслідок успішного ядерного шантажу. Віділлються гордовій західній кішці багатовікові слізки російської мишки, яка наздоганяє, але закрадається тривожне питаннячко: а в якій з двох половинок світу після нашої Перемоги опиниться та країна з п'яти літер, яку називати не можна? У жодній. Вона буде керувати всім цим новим прекрасним світом. Мобпартія може цього не вимовляти. Але вона не може цього не розуміти. Проте, вона готова йти на величезні ризики, щоб саме цю перспективу наблизити. Отже, така перспектива мобпартію влаштовує.

Звісно ж, що річ тут не тільки у шістці всеблагих. Шістка просто через свою професійну ментальність і займане в ієрархії влади положення зробила найрадикальніші висновки з катастрофи, яка спіткала весь російський політичний клас у перші десятиліття ХХI століття. Ця катастрофа набагато серйозніша, ніж та адміністративна неприємність у ХХ столітті, про яку так журиться російський національний лідер. Ушкоджені нею "еліти" переживають психологічну травму настільки болісно ще й тому, що не наважуються катастрофу вербалізувати. Я спробую за них це зробити.

Ось уже кілька століть у російській історії, як у дурній нескінченності, повторюється один і той самий сюжет. Знову і знову з'являється цар-модернізатор, який заявляє urbi et orbi: "Ми відстали від передових країн Заходу на 50 років, якщо ми не пройдемо цей шлях років за 10-15, то нас зімнуть". Неважливо, кому належали саме ці слова, можливо, Петру Олексійовичу, а можливо, Йосипу Віссаріоновичу. Піднімаючи всю країну на дибки, а всіх, хто сумнівався в його мудрості на палю, модернізатор кидається в мобілізаційний прорив і, як правило, вирішує якусь, як йому здається, найважливішу конкретну задачу. Ціною величезних жертв ми наздоганяли вічно привабливий і вічно ненависний нами Захід то за кількістю гармат і фрегатів, то по кількості чавуну і сталі на душу населення в країні. Але щось у природі Заходу, що вислизає від розуміння наших модернізаторів, давало можливість йому знову залишати нас позаду з горами чавуну, сталі, танків, ракет і мріями про особливий шлях, секретний план якого зберігається в особливому відділі.

Зачарованому футуристичним Амстердамом молодому провінційному імператору-реформатору захотілося всі ці буржуазні нововведення, від верфей до кав'ярень, негайно перенести в Росію. Але так, щоб і голови стрільцям продовжувати особисто рубати, і, відволікаючись від державних справ, спускатися в підвал трошки розім'ятися, покатувавши спадкоємця на палі за несанкціоновані контакти з іноземцями.

Офіцер охранки Володимир Путін, що став за випадковою примхою долі президентом, спокушений у чекістській юності чудовим німецьким пивом, абсолютно щиро хотів заснувати в Росії квітуче суспільство споживання "як у них на Заході". Але так, щоб залишалися і його рідний кооператив-монстр "Озеро" що всі підім'яв під себе, на чолі з Ю. Ковальчуком, і керована В. Сурковим "демократія", і "диктатура закону" з людськими обличчями М. Патрушева та І. Сєчина.

Проте сама ця гонка за об'єктом ненависті і любові, що вічно вислизає, цілих три з гаком сторіччя наповнювала керівну "еліту" свідомістю буття і почуттям історичного оптимізму. Кожен провал пояснювався якоюсь випадковою помилкою. Десятки мільйонів своїх і чужих життів загубили в ХХ столітті, вдовблюючи собі і світу передове західне (!) вчення. А в 1991 році з таким же історичним оптимізмом вирішили, що саме безрідні марксистсько-ленінські яйця і заважають споконвічно Російському ведмедю затанцювати, нарешті, камаринську як слід. І тільки в останні роки, після ще одного провального експериментального циклу, приходить, нарешті, дедалі більше усвідомлення того, що ведмідь при цій вічній матриці Російської влади не затанцює ніколи, що "як у них" не буде ніколи, що науково-технічне, соціальне, цивілізаційне відставання від Заходу (який відчуває дуже серйозні проблеми), буде тільки наростати.

І це було б ще півбіди. Катастрофа посилюється тим, що ніби з нізвідки виник незбагненний, загадковий, що плескається на наших кордонах китайський Солярис, став у науково-технологічному розвитку нарівні із Заходом, але не став Заходом. Який звершив те, про що мріяла останні три століття в різних своїх іпостасях Росія. Світ уперше стає по-справжньому біполярним. Китай, який зарозуміло проспав кілька століть науково-технічної революції в Європі, повертається на своє звичне місце драйвера світової цивілізації. 20 століть тому такими були Китай і Рим, які немов інопланетяни на одній планеті майже нічого не знали один про одного. Сьогодні Китай і Захід сплетені разом величезною кількістю взаємної торгівлі і гострим суперництвом на найбільш просунутих технологічних рубежах – 5G, 3D, AI, Quantum Computing, genetic engineering. Росія з її фейковими гнучкими планшетами тут ні до чого.

Мобпартія, відображаючи фантомний запит клептоеліти на геополітичну "велич", вчепилася за останній залишений шанс реанімації національної гордості елітних великоросів. Ядерна зброя плюс непохитна російська рішучість першими застосувати її для перемоги над Заходом – ось останній довід кооперативу "Озеро".

Так, це глобальний ядерний тероризм. Мобпартія пред'являє цей аргумент, зрозуміло, тільки одному з двох глобальних гравців – Заходу. Відносно другого вони навіть помислити щось подібне ніколи не наважилися б. Росія обожнює клацати по носі західних "партнерів", навчившись вимовляти це слово зі скреготом зубів, лавровським риком і путінськими желвачками. Але всі ці так яскраво виражені вторинні статеві ознаки кудись зникають, коли наші олександри невські їдуть до Пекіна підписувати чергові кабальні угоди. Ці сором'язливі червоні шапочки навіть не наважуються запитати у китайської бабусі, навіщо у неї відросли такі великі зуби, вишкірені у всій своїй красі на навчаннях уздовж російського кордону в 2006, 2009, 2016 роках. А що стосується підвищення ставок, то це тільки перед гедоністичним і морально нестійким Заходом Патрушев з Путіним можуть трясти ядерними боєголовками. З Китаєм такі понти не проходять. З Китаєм все якраз навпаки: його більша навіть, ніж російська, готовність до жертв дозволила б півторамільярдній державі самій підвищувати ставки в ядерному покері з Росією так високо, що просто скінчилися б росіяни.

У Кремлі це чудово розуміють. Сімдесятирічна китайсько-російська війна, що почалася 19 грудня 1949 року історичною заявою Мао Цзедуна на пероні Ярославського вокзалу міста Москви про анулювання нерівноправних договорів Китаю з царською Росією, завершилася. У кращих традиціях школи військового мистецтва Сун Цзи вона пройшла практично без оголення меча (за винятком боїв за Даманський острів у 1969 році). Росія зазнала в ній поразки. Пекін не наполягає поки на формальній капітуляції, оскільки чинна російська адміністрація активно, щиросердно і плідно співпрацює з державою-переможницею, сприяючи планомірному освоєнню Китаєм економічних ресурсів Сибіру і Далекого Сходу.

Землі, що належали Серединній Імперії згідно з Нерчинським контрактом 1689 року в будь-якому разі будуть юридично возз'єднані з КНР. Решта територій, що входять у зону життєвих інтересів Китаю, будуть у тій чи іншій формі інституалізовані як дружні йому суб'єкти. Російська "еліта" приймає як усвідомлену необхідність своє історіософічне повернення в рідну гавань Золотої Орди і Імперії династії Юань, де і сформувалися її традиційні духовні скріпи. Росія просто не помітила, як, відчайдушно намагаючись зібрати васалів у своєму ближньому зарубіжжі, сама перетворилася на ближнє зарубіжжя Китаю.

Мегаломанські ідеологеми Третього Риму, Третього Інтернаціоналу, Русского мира, що століттями змінювали один одного, поступаються у свідомості російських правителів місцем іншій геополітичній установці – зачепитися за статус привілейованого васала Піднебесної.

Вважаю, що в своєму задумі перемоги в Четвертій світовій війні мобпартією рухає не тільки клекотлива ненависть до Заходу і прагнення тотально підпорядкувати собі 140 мільйонів витратного матеріалу, навіявши їм "победобесие" live, продемонстроване вкотре на святкуванні 9 травня. Дійсно, в разі своєї "перемоги" над гедоністичним Заходом мобпартія здатна буде пред'явити Великій азійській імперії дивовижні дари своєї "мудрості". Відмова захищати країну НАТО від вторгнення ввічливих "зелених чоловічків" означатиме для США не тільки їх відхід з Європи і не тільки кінець НАТО, а й кінець США як світової держави, ба більше, зникнення власне політичного поняття "Захід".

В утвореному геополітичному вакуумі Китай безперешкодно і демонстративно реалізує в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні ті завдання, які його лідери залишали поколінню своїх спадкоємців (Тайвань, стратегічні протоки, спірні острови, мілітаризація штучних островів). Іншою мовою заговорить він і в торгових переговорах зі США.

У 1939 році криголам "Адольф Гітлер", побудований за участю Сталіна, розпочав реалізацію всесвітньо-історичного завдання – знищення демократичного Заходу. У 1940 році криголам був дуже близький до виконання своєї місії. Сьогодні в Москві та Пекіні до демократичного Заходу ставляться приблизно так само, як 80 років тому до нього ставилися в Берліні і Москві, якщо не гірше. Тільки цього разу Москва бачить себе не кінцевим бенефіціаром проекту, а робочим тілом планувальника – атомним криголамом "Володимир Путін", покликаним морально і політично знищити Захід. Після того, як Старша сестра так серйозно і продуктивно попрацювала, про неї, як вона сподівається, по-братськи подбають. Працьовиті китайці будуть орати її сибірський город і наводити Порядок Неба в Єдиній державі Велика Євразія.

Текст скорочено

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода