Путін програв війну в Україні ще 24 лютого. Тепер погрожує всьому людству

Ефективно зупинити його можуть лише рішучі росіяни

1. Короткий зміст попередніх серій.

Людство переживає найгострішу з 1939 року військово-політичну кризу. Навіть небезпечнішу. Цього разу нам протистоїть Гітлер із атомною бомбою, – пише Андрій Піонтковський для Каспаров.Ru.

Путін давно вже відкрито погрожує ядерною зброєю. Щоразу він дає Заходу зрозуміти таке:

- я збираюся виграти у вас війну і поставити вас на коліна, незважаючи на те, що я поступаюсь вам у всьому: економічно, технологічно, в конвенційних озброєннях. Тому що я маю перед вами лише одну, але вирішальну перевагу: я готовий застосувати ядерну зброю, а ви ні.

- я готовий пожертвувати сотнями тисяч життів заради моєї великої мети, а ви навіть для свого захисту ні. Тому ви відступите і капітулюєте. Для цього мені достатньо виграти лише один психологічний поєдинок. Жахнувшись мого ядерного шантажу, або, якщо знадобиться, мого одного тактичного ядерного удару, ви здригнетесь, відступите і назавжди підете зі світової історії.

Вся агресивна російська зовнішня політика останніх 10-15 років заснована виключно на його впевненості в тому, що Захід злякається його ядерного шантажу і відступить. На жаль, ця його впевненість психологічно багаторазово підкріплювалася боязкістю Заходу та відсутністю його адекватної реакції на дедалі нахабнішу поведінку murderous dictator.

Українці сьогодні – 300 спартанців, котрі захищають вільний світ від маніяка з ядерною зброєю. Світ захоплюється стійкістю та героїзмом України, яка зупинила агресора, але Путін, який впевнений у своїй безкарності, готовий знищувати українські міста з повітря так само, як він раніше знищив Грозний та Алеппо. Маріуполь тому приклад. Щоденні обіцянки Байдена та Столтенберга не вводити безпольотну зону над Україною плюс відмова надавати Україні літаки та дистанційні засоби ППО – це ліцензія, яку видали Путіну на будь-які військові злочини в Україні.

Ця ліцензія щоразу супроводжується запевненнями західних політиків, що якщо Путін полізе до Балтії, то там вони обов'язково будуть боротися за кожен дюйм Article 5 territory. Але скажіть мені, чим у питанні життя та смерті так відрізняються дюйм латиської та дюйм української територій?

І який стратегічний резон у тому, щоб здати без бою величезну Україну, яка героїчно й успішно бореться з ордою, щоб завтра протистояти Путіну на притисненому до моря, відрізаному від основних сил НАТО балтійському п'ятачку?! Чи не обдурюють себе лідери Заходу, намагаючись відкласти "на потім" свій екзистенційний вибір? А поки що Путін збирається нарізати Захід як салямі.

Позбавити вільний світ від страху, що паралізує, вирвати кощіїву голку, зупинити крихітку Цахеса і врятувати честь Америки і всього Заходу міг би один телефонний дзвінок Марка Міллі, голови Об'єднаного комітету начальників штабів США:

"Доброї доби, генерале Герасимов! У мене для вас важливе повідомлення. Нам добре відомий ваш задум обмеженої ядерної війни зі США, в якій ви плануєте здобути над нами перемогу.

Ми докладно проаналізували його у доповіді "А Strategy for Deterring Russian Nuclear De-Escalation Strikes: Limited Nuclear reprisal". Про всяк випадок, якщо вам не повідомляли підлеглі, надсилаю вам текст. Суть Strategy полягає в тому, що нашою відповіддю на ваш перший ядерний удар буде не surrender, як чомусь твердо впевнений ваш бос, а limited nuclear response.

Щоб забезпечити обмежений nuclear response по максимально чутливих для противника цілях, ми поставили на озброєння нові зразки ядерної зброї. Ядерні боєголовки W76-2 малої потужності (5-7 кілотон) для ракет Trident II були розміщені, як вам добре відомо, на підводних човнах класу "Огайо".

Наполегливо пропоную у наших потенційних конфліктних ситуаціях, зокрема навколо України, обмежуватись застосуванням виключно конвенційних засобів. Будь-яка ядерна ескалація не принесе жодній з наших сторін жодної переваги. Усі можуть просто здохнути, генерале Герасимов, і ніхто з нас не потрапить до раю. Тим більше, ваш начальник. Розкажіть йому, будь ласка".

2. Відповідь генерала Герасимова.

Нам не дано вгадати, як наше слово відгукнеться. Вже через три дні воно відгукнулося відповіддю колективного Герасимова або колективного Путіна на, судячи з усього, дзвінок Міллі, що відбувся. Озвучити його публічно у прямому ефірі каналу "Россия-1" було довірено вранці 23 березня головному редактору журналу "Национальная оборона" Коротченку:

"Так, ми знаємо, що ваші тактичні боєголовки W76-2 розміщені на підводних човнах Огайо. Але ми не зможемо залізти всередину ракети Trident II, яка вже летить у наш бік, щоб визначити, якої потужності там боєголовка. Тому будь-який запуск ракети з підводних човнів "Огайо" ми розглядатимемо як стратегічний ядерний напад на Російську Федерацію і відповімо глобальним ядерним ударом по території США".

Надзвичайно змістовне повідомлення. По-перше, колективний Путін/Герасимов/Коротченко вкотре підтверджує вихідну посилку про готовність Москви першою застосувати тактичну ядерну зброю.

Але, більше того, продовжуючи свій ядерний шантаж, ці люди забороняють США завдавати тактичного удару у відповідь, погрожуючи інакше Армагеддоном – взаємним гарантованим знищенням.

Це вже не просто ядерні шантажисти, які досягають якихось амбітних політичних цілей. Це вже якісь ядерні шахіди. Точніше, один головний шахід. Спробуємо розібратися у його психології смерті. У своєму інтерв'ю CNN вірний Пєсков знову не відкинув застосування ядерної зброї у війні з Україною, пославшись на текст офіційної російської військової доктрини. Там справді сказано, що Росія залишає за собою право на застосування ядерної зброї у разі екзистенційної загрози російській державі. Але, дозвольте, яка екзистенційна загроза може виникнути для Росії за будь-якого результату військових дій в Україні?! У найгіршому (насправді у кращому) для неї випадку російські війська просто покинуть територію України.

Справа в тому, що у самого Путіна і вузького кола його вірних наближених давно вже відбулася трансформація свідомості за формулою Гесса-Володіна: Гітлер – це Німеччина, Німеччина – це Гітлер; Путін – це Росія, Росія – це Путін.

А ось особисто для Путіна поразка у війні з Україною справді не екзистенційна, а стовідсоткова смертельна загроза. Поразка для нього означає негайну політичну смерть, а через якийсь короткий проміжок часу і смерть фізичну.

А він стратегічно програв війну першого ж дня, коли російські десантники були вибиті з гостомельського аеродрому. Все, що відбувається з тих пір, це лише низка його нових військових злочинів, що веде до неминучого результату.

Свій особистий крах він у своїй понівеченій свідомості абсолютно щиро (по Гессу-Володину) сприймає як знищення Росії її традиційними історичними ворогами. А на свій глибинний народ, так, покірний і невибагливий, але не охоплений великим імперським драйвом, він дивиться так само, як його попередник у бункері дивився на німців, що ховалися від бомбардувань у берлінському метро.

Він дуже небезпечний. Для всього світу і, можливо, найбільше для 140 мільйонів російських громадян.

Я був не правий. Генерал Міллі гранично прояснив ситуацію для всього світу.

Ефективно зупинити Путіна можуть лише рішучі росіяни.