Гарна й погана новина: Володимир Зеленський – президент України
Те, що почули від новообраного президента, вже викликає чимало суперечливих емоцій
Отже, є дві новини – гарна й погана. Почну з гарної: Володимир Зеленський – президент України. А тепер погана: Володимир Зеленський – президент України.
Не так уже й багато заяв ми чули від кандидата в президенти Володимира Зеленського й іще менше від новообраного президента. Але й те, що почули, вже викликає чимало суперечливих емоцій.
Почнімо з очевидного дежавю: Володимиру Зеленському не подобається офіс на Банковій. Він згоден на приміщення де-інде, аби тільки не на Банковій. Мені цікаво: це креатив "команди Зе" чи експромт новообраного президента?
Нагадайте хто-небудь пану Зеленському, що точно з такої-самої заяви розпочинав Віктор Ющенко, розповідаючи про те, як йому хочеться перебратись у приміщення Міністерства охорони здоров'я, що в Маріїнському парку. Але щось не заладналось; мусив залишатись на Банковій.
Поясніть хто-небудь пану Зеленському, що Адміністрація президента не просто так знаходиться на Банковій
Поясніть хто-небудь пану Зеленському, що Адміністрація президента не просто так знаходиться на Банковій. Не тому, що там, біля входу, гранітні кулі – символ президентської потуги. А тому, що там створено всю необхідну інфраструктуру для забезпечення діяльності президента навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
Однак, пан Зеленський, вочевидь, такими питаннями не переймається. Він уже повідомив про намір скоротити штат Адміністрації. А це ще одне дежавю: з цього-таки й починав Ющенко – з трансформації Адміністрації на Секретаріат президента.
Подальші віхи діяльності пана Ющенка ми пам'ятаємо: конфлікти між "любими друзями", звільнення Зінченка, розпуск парламенту, створення "ширки" у Верховній Раді, подання кандидатури Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра.
Мені просто цікаво: пан Зеленський діятиме в цьому ж таки ключі?
Слова пана Зеленського про перенесення офісу – це, звісно, ляп. Але він характеризує ступінь його уявлення про діяльність президента, точніше – брак будь-якого уявлення.
До чого варто поставитися всерйоз, то це до категоричної заяви пана Зеленського про безальтернативність Мінських домовленостей
Але до чого варто поставитися всерйоз, то це до категоричної заяви пана Зеленського про безальтернативність Мінських домовленостей. Отже, нав'язані Москвою домовленості залишаються в силі. Це знову альфа й омега зовнішньої та внутрішньої політики. Мінські домовленості (й про це варто пам'ятати) передбачають легітимацію "ДНР/ЛНР" і фактичну федералізацію України, а отже – розпад України як геополітичної реальності.
Пан Зеленський вважає, що він зможе забезпечити їхню імплементацію, здійснивши те, на що не спромігся навіть Петро Порошенко?
За логікою тексту, я мав би написати, що попереднє питання є риторичним. Але, на жаль, це не так. Те, чи не піде новообраний президент на контрабандне ввезення до України "русского мира" – аж ніяк не є риторичним питанням. І це викликає тривогу.
Нині головне питання політичного порядку денного – це навіть не перші кроки Володимира Зеленського на посаді президента. Головне питання – створення правоцентристської політичної сили, спроможної протистояти будь-яким рецидивам "русского мира" в Україні.
Якщо ж така сила не постане, то від України залишиться тільки 95-й квартал.
Валентин Бушанський для Gazeta.ua
