Те, що почули від новообраного президента, вже викликає чимало суперечливих емоцій

Отже, є дві новини – гарна й погана. Почну з гарної: Володимир Зеленський – президент України. А тепер погана: Володимир Зеленський – президент України.

Не так уже й багато заяв ми чули від кандидата в президенти Володимира Зеленського й іще менше від новообраного президента. Але й те, що почули, вже викликає чимало суперечливих емоцій.

Почнімо з очевидного дежавю: Володимиру Зеленському не подобається офіс на Банковій. Він згоден на приміщення де-інде, аби тільки не на Банковій. Мені цікаво: це креатив "команди Зе" чи експромт новообраного президента?

Нагадайте хто-небудь пану Зеленському, що точно з такої-самої заяви розпочинав Віктор Ющенко, розповідаючи про те, як йому хочеться перебратись у приміщення Міністерства охорони здоров'я, що в Маріїнському парку. Але щось не заладналось; мусив залишатись на Банковій.

Поясніть хто-небудь пану Зеленському, що Адміністрація президента не просто так знаходиться на Банковій. Не тому, що там, біля входу, гранітні кулі – символ президентської потуги. А тому, що там створено всю необхідну інфраструктуру для забезпечення діяльності президента навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

Однак, пан Зеленський, вочевидь, такими питаннями не переймається. Він уже повідомив про намір скоротити штат Адміністрації. А це ще одне дежавю: з цього-таки й починав Ющенко – з трансформації Адміністрації на Секретаріат президента.

Подальші віхи діяльності пана Ющенка ми пам'ятаємо: конфлікти між "любими друзями", звільнення Зінченка, розпуск парламенту, створення "ширки" у Верховній Раді, подання кандидатури Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра.

Мені просто цікаво: пан Зеленський діятиме в цьому ж таки ключі?

Слова пана Зеленського про перенесення офісу – це, звісно, ляп. Але він характеризує ступінь його уявлення про діяльність президента, точніше – брак будь-якого уявлення.

Але до чого варто поставитися всерйоз, то це до категоричної заяви пана Зеленського про безальтернативність Мінських домовленостей. Отже, нав'язані Москвою домовленості залишаються в силі. Це знову альфа й омега зовнішньої та внутрішньої політики. Мінські домовленості (й про це варто пам'ятати) передбачають легітимацію "ДНР/ЛНР" і фактичну федералізацію України, а отже – розпад України як геополітичної реальності.

Пан Зеленський вважає, що він зможе забезпечити їхню імплементацію, здійснивши те, на що не спромігся навіть Петро Порошенко?

За логікою тексту, я мав би написати, що попереднє питання є риторичним. Але, на жаль, це не так. Те, чи не піде новообраний президент на контрабандне ввезення до України "русского мира" – аж ніяк не є риторичним питанням. І це викликає тривогу.

Нині головне питання політичного порядку денного – це навіть не перші кроки Володимира Зеленського на посаді президента. Головне питання – створення правоцентристської політичної сили, спроможної протистояти будь-яким рецидивам "русского мира" в Україні.

Якщо ж така сила не постане, то від України залишиться тільки 95-й квартал.

Валентин Бушанський для Gazeta.ua