Росія розчинилася в Україні

Ворожість до українців стала інструментом легітимації влади

Чим росіяни займалися останні тижні? Правильно – стежили за виборами президента України. Хто зі знущальною посмішкою. Але більшість із заздрістю.

Втім, Україна вже п'ять років є основним російським дискурсом. Росія розчинилася в Україні, забувши про свої проблеми. Російська держава ніби втратила саме себе, переплутавши свою національну ідентичність і географічні кордони.

Про що ж свідчить той факт, що Росія не перший рік живе Україною, пише про неї, сперечається про неї, проклинає її, ревнує її, пояснює її?

Цей факт свідчить багато про що. Свідчить про те, що у Росії немає ідеї консолідації. Про те, що ворожість до українців стала інструментом легітимації влади. Свідчить про боязкість еліти, яка хотіла б кинути виклик Америці, але побоюючись наслідків, вважає за краще бити "українську грушу".

Фіксація на Україні кричить про комплекси і нездатність вибратися із заржавілої державної посудини. Зробивши Україну внутрішнім (причому, головним!) питанням російської політики, Росія визнає, що не змогла знайти власні стимули розвитку і єднання.

Росія виявилася не готовою до втечі України. Тепер доводиться лагодити пробоїну, зроблену українцями в російській державній машині і зализувати рани самолюбства й гордині.

Україна, що вирвалася з російських обіймів, продовжує бути російським фантомним болем. Якщо ти втрачаєш кінцівки, ти починаєш кульгати. Саме це відбувається з російською державою, яка втратила одне з підтверджень своєї державності.

Російська влада витончується у вигадуванні, як помститися втікачам. Видамо російські паспорти Донбасу! Але, видно, попередження не налякало впертих українців. І ось Кремль придумав зробити болючіше, заборонивши експорт в Україну російської нафти, нафтопродуктів і вугілля. Але російська спроба придушити, найімовірніше, змусить українців підтвердити свій вибір – геть від Росії!

У Росії сформувався клас політиків і експертів, професією яких є зловтішатися з приводу України. Навіть ліберально мислячі люди говорять про Україну з поблажливістю, намагаючись радити українцям, що тим потрібно робити. Водночас вони не готові запропонувати, що потрібно робити Росії.

А що кажуть росіяни про Україну? Це вибух мозку. Найкомічніше, це коли російські спостерігачі бачать в Україні відображення власної реальності: "маніпулятивна демократія"; "повний провал керівної еліти". Дебати між Порошенком і Зеленським – дурне шоу і клоунада, ганьба і ознака руйнування держави! Зрозуміло, що для рабської ментальності неможливо собі уявити, як хто-небудь може кинути виклик лідеру, а лідер буде з ним сперечатися на рівних! Жах!

Поразку Порошенка кремлівські тлумачі описують, як системний провал. Вони не можуть прийняти, що відхід одного лідера і прихід іншого внаслідок виборів свідчить про життєздатність системи: українці завоювали право обирати лідерів; у них є право робити помилки і їх виправляти знову-таки через вибори.

Навіть серйозні експерти ниють з приводу слабкостей української парламентсько-президентської системи. Їм незрозуміло, як це українці живуть за відсутності жорсткої "вертикалі", що вказує їм, як жити. А українцям невтямки, як це росіяни продовжують терпіти "вертикаль", яка диктує, як їм жити.

Український проект провалився, стверджують російські експерти. Україна загрузла і їй нікуди рухатися в ситуації кризи Європейського союзу. Але по-перше, незважаючи на всі проблеми, в Україні економічне зростання (у 2018 році зростання ВВП в Україні сягнуло 2,5%, а зростання національного виробництва - 3,6%). А який, скажіть, стан економіки в Росії? Це державна таємниця, якщо мати на увазі маніпуляції Росстата.

По-друге, криза європейської спільноти відображає її пошук нових форм життя. У будь-якому разі Європа розуміє, що її безпека вимагає інкорпорувати Україну, а не залишати її в мертвій зоні як країну, що не відбулася, і джерела напруженості з Росією.

Україна – це світова периферія, переконують російські доброзичливці. Хм... Але саме ця "периферія" спричинила конфронтацію Заходу з Росією. І без забезпечення стійкості української держави годі й думати про нормалізацію їхніх стосунків. Допоможемо Україні подолати кризу, не вгамовуються доброзичливці. А чи не краще допомогти собі і, нарешті, позбутися зацикленості на Україні?

У них бал правлять олігархи, не вгамовуються пікейні жилети.

Так, олігархічна метушня – це українська проблема. Але ж деяким з тамтешніх олігархів (наприклад, Коломойському) українці, можливо, поставлять пам'ятник за національну орієнтацію. А яку пам'ять залишать про себе російські олігархи?

Російська тусовка висуває здогади, яким президентом стане Володимир Зеленський. Яким би він не став, він захищатиме українські національні інтереси. Інакше новий Майдан вирішить його долю. Причому, Зеленський не буде єдиним центром влади в Україні, яка зуміла створити систему противаг. Можливо, важливіше буде нове співвідношення сил у Раді, і хто стане новим прем'єром. Це незрозуміла для росіян реальність. Росіяни, які звикли до єдиновладдя, губляться, коли бачать безліч протиборчих сил, вважаючи це хаосом.

Цікаво, що незважаючи на війну і жертви, українці починають краще ставитися до Росії: у 2018 році 48% українських респондентів ставилися до Росії добре (добре ставилися до України 33% росіян). Не тому, що українці раптом відчули до Росії симпатії. А тому, що Росія перестала для них бути основною проблемою. Вони хочуть забути про росіян і думати про своє гідне життя.

Звісно, бути відкинутою державою прикро. Зустрічати байдужість ще прикріше. Але якщо Росія хоче повернути собі гідність і бачення майбутнього, доведеться перехворіти Україною і зайнятися своїми справами.

Оригінал