Життя Кремля у власній "реальності" стає проблемою

У Росії сформувався аналітичний "ескорт-сервіс"

Рішення, які приймає влада, ґрунтуються на її розумінні реальності. Є, однак, сумніви, дуже великі сумніви, що влада уявляє, який світ за межами кремлівських стін. Ну як можна управляти економікою і реагувати на соціальні запити, зробивши Росстат "знаряддям пропаганди" (Ігор Ніколаєв), якому "скільки скажуть, стільки і намалює" (Сергій Алексашенко)!

На основі чого тоді уряд верстає бюджет, а президент формулює "нацпроекти"? На основі намальованих цифр? І чи розуміє президент, що оперує липою?

Тим часом, прагнення Кремля перетворювати реальність в заколисуючу приємність стає тривожною проблемою. Можливо, найбільшою проблемою в російському процесі прийняття рішень. Так, на Арктичному форумі президент Путін констатував, що ЄС в результаті санкцій проти Росії "втрачає більше, ніж ми": "за 15-й або 16-й рік втрати Євросоюзу склали приблизно 50 млрд євро, втрати Росії оцінюються десь в 25 -26. ...А недоотримана вигода ФРН - 56 мільярдів, у нас - в три рази менше". Словом, ось вам висновок: Захід страждає від власних санкцій більше, ніж Росія. А тому є надія, що вони там схаменуться; нам тільки варто потерпіти.

Насправді все не так. Адже втрати в 50 млрд євро потрібно розкласти на 28 європейських країн. При загальному ВВП в 16 трлн євро Європа не відчуває особливого збитку (так само як і Німеччина з її ВВП в 3,6 трлн євро). Для Америки санкції проти Росії, що слону укус комара. А ось Росію західні санкції позбавили перспективи технологічного прогресу і вдарили по її державній ролі.

Отже, російська політика "перечекати", заснована на впевненості, що Захід страждає більше, ніж ми, навряд чи має підстави. Так само, як необґрунтованою виявилася надія Кремля, що Захід проковтне його "кримський гамбіт".

Формування владою власної "реальності" стає її способом життя. Кремль зацікавлений в радісній "картинці" дійсності. Обслуговуюче Кремль експертне співтовариство з готовністю її малює.

У Росії сформувався аналітичний "ескорт-сервіс", роль якого у функціонуванні нашої системи поки ще недооцінюють. У цю службу входять не тільки дивні персонажі - учасники телевізійних "базарів", а й солідні аналітики з серйозною репутацією. Останні зуміли створити свій "наратив" з претензією на академізм. Насправді і вища каста експертів працює в амплуа пропагандистів.

Хіба експертний мейнстрим попередив про наслідки пенсійної реформи; про загрозу "сміттєвих бунтів"; про те, до чого призведе в регіонах прихід губернаторів-варягів. Хоч хто-небудь з поважних експертів з навколовладного поля передбачав, що "закріплення" кордону між Інгушетією та Чечнею може підірвати Північний Кавказ?

Навряд чи наближені до Кремля експерти кажуть владі про те, що підтримка Мадуро веде до антиросійських настроїв у Латинській Америці; що не можна покладатися на дружбу з Ердоганом; що кремлівські друзі в Європі ніколи не вийдуть з режиму санкцій проти Росії; що не можна балуватися з втручанням в західні вибори; що не варто плекати ілюзій з приводу дружби з Китаєм і т.д.

Наші аналітичні гуру твердять про інше - про загнивання Заходу, про розпад ліберального порядку денного, про кризу Європи, про втрату НАТО своєї місії і, звичайно, про те, як Захід нас принижує і не хоче в Росії бачити рівноправну країну.

Пісня про західний "декаданс" повинна бути приємною для кремлівського вуха. Але наскільки цей висновок обгрунтований? Захід переживає не першу кризу в своїй історії і щоразу примудрявся оновлювати себе саме через кризу. Що стосується "приниження" Росії, то як його співвіднести з нашим "вставанням з колін" і тезою про історичний занепад Заходу? Якщо мова йде про "рівноправність" Росії, то країна, що претендує на роль держави, не може розглядати інші країни, як рівні собі. Чи не так?

Іронія в тому, що Росія, намагаючись шантажувати Захід готовністю бити вікна, стає фактором, який змушує ліберальну цивілізацію здригнутися і відновлювати єдність за рахунок виштовхування Росії на світову периферію. Якщо наші пікейні жилети не розуміють цієї логіки, то гріш ціна їхньому професіоналізму. Якщо розуміють, то ми маємо справу з антинаціональною поведінкою.

Тим часом, Кремль поки зовсім не змушує експертне співтовариство робити йому приємно і не примушує його підлабузнюватися. Конформізм наших експертів виявляється їхнім добровільним вибором.

Якщо Кремль не потребує незалежної думки, це ще не привід для "чего изволите". Незалежна думка потрібна суспільству і є маса каналів для того, щоб її запропонувати. Але ж тоді втратиш комфортне життя в кремлівському передпокої... От халепа ...

Словом, не тільки влада відповідальна за свою неадекватність. Відповідальність за те, що відбувається з країною, несуть і експерти, які обрали шлях пропагандистів.

Аналітичне поле доведеться очищати від бур'янів і відновлювати репутацію професії. Важке завдання.

А поки ми маємо те, що маємо. Цілий клас людей, які зробили своєю професією ескорт-послуги.

Оригінал