Міленіали не триматимуться за Україну. Їх виборчі вподобання це підтверджують

Нове покоління сприймає життя, як комп'ютерну гру

Ох, вже ці міленіали (народилися між 1981 і 1996 роками)! Усі карти переплутали, давно усталені стереотипи зруйнували, а життя, як якусь комп'ютерну гру сприймають.

Раніше все було просто і зрозуміло - інститут, аспірантура, кандидатська, якщо пощастить, то докторська. І вже потім, років до шістдесяти, незадовго до смерті, наступали стабільність і благоденство. Можна було, звичайно, по комсомольсько-партійній лінії просуватися. Але там теж свій порядок був, і з комсомольського бруду в партійні князі за п'ятирічку, нехай і дуже ударну, ніхто не вискакував. Це тобі не сучасні грантоїди, де раз-два і ти вже визнаний і добре оплачуваний професійний борець за всякі справедливості, - пише Іван Компан для NV.ua.

Цікаво, що в сучасному світі, щоб зробити кар'єру зовсім необов'язково довго і старанно вчитися. За даними американських рекрутингових агентств, на сьогодні у США найбільш затребуваною є професія розробника комп'ютерних програм, медіанна зарплата яких становить понад $101 тисяч на рік. Навіть більше, найімовірніше, протягом наступних п'яти-семи років вона зростатиме разом з попитом на хороших фахівців. І найцікавіше, що більшість з них – самоучки. Є, звичайно, якась кількість бакалаврів і магістрів, навчених комп'ютерних наук, але їх небагато.

У нас ситуація схожа. Не сумніваюся, що більшість українських IT-шників – люди з вищою освітою. Але ще більше впевнений у тому, що їхня формальна освіта має вельми віддалений стосунок до того, чим вони заробляють собі на життя. Успішні кар'єри в IT-індустрії, скоріше, результат ефективної самоосвіти. Більш того, безперервна самоосвіта – це питання виживання та успішної кар'єри. На думку професіоналів, розробник додатків, що припинив вивчати нові мови програмування, через п'ять років опиняється за бортом.

Ось і розповідай після цього дітям, що гарна освіту в університеті – це ключ до гідно оплачуваної кар'єри.

Зі ставленням до грошей теж все з ніг на голову перевернулося. Американські Baby boomers, що народилися в 1946-1964, любили нерухомість і золото, Покоління Х, що з'явилося на світ у 1965-1979, поспішало "надувати бульбашки" на ринках цінних паперів, і досі інвестує вільні кошти в різні інвестиційні фонди. Та й у нас, в Україні, все просто було. "Дача, машина, дублянка" стали важливими життєвими орієнтирами для багатьох радянських людей. Фантазія пострадянського покоління пішла недалеко, тільки розмах збільшився. Заробив перші гроші – купив круту тачку, повісив ролекс на зап'ясті і золотий ланцюг на шию. Як одружився, будинків і квартир набудував, пару апартаментів в Іспанії купив, решту в банківські скриньки позапихав, і все – життя вдалося. Ну, а хто прогресивніший, той торгівлю на ринках цінних паперів опановує. Адже добре, коли накопичені гроші не мертвим вантажем під матрацом лежать, а якісь 10% у твердій валюті щороку приносять.

А ось у міленіалів усе не так! І звідки тільки це бунтарство береться?! Уявляєте, більше половини опитаної молоді в США, з тих, хто торгує online, довіряють криптобіржам більше, ніж традиційним, Нью-йоркській і Nasdaq. Одним з пояснень є невіра молоді в традиційні фінансові інститути, які сумнівними діями довели країну до кризи 2008 року, і, в кінцевому підсумку, були врятовані лише за допомогою грошей платників податків. Водночас, технологія блокчейн залишає набагато менше можливостей для маніпуляцій і на думку молоді заслуговує на більшу довіру. До речі, у американського покоління Х все навпаки – 77% трейдерів вірять у традиційні біржі і вважають "крипту" пустушкою.

На мій погляд, в Україні щось схоже. Серед тих, хто хоче навчитися заробляти, інвестуючи в цінні папери, суцільно відбулися люди, які намагаються зберегти і за можливості примножити зароблене раніше. Молодь обирає "біткоіни"! Хоча, боюся, що причини дещо відрізняються від американських. Довіра і високі матерії тут абсолютно ні до чого. Головний мотив – пристрасть до швидких заробітків, яка, треба визнати, досить ефективно допомогла поширити криптоінфекцію і серед старшого покоління.

Ну, і ще одна відмінність. Українське покоління Х може стати останнім, яке міцно тримається за свою землю. Хоча, щодо міцності теж є сумніви, враховуючи кількість українців середнього віку, які працюють за кордоном.

Що ж стосується міленіалів, то вони сміливо готові слідувати за кращим життям у нові світи. Чому б і ні? У них немає якорів у вигляді квартир, дач і гаражів, втім, як і чітких перспектив їх придбати. Навчившись за пару місяців писати комп'ютерний код, лагодити машини або класти плитку вони завжди знайдуть собі роботу в чужих землях. Можливо, тому, вони ж в основному і підтримують можливе обрання комедіанта главою держави. Не тому, що в нього вірять, а тому, що не пов'язують з ним своє майбутнє. У них ще повно часу все виправити, можливо, в іншому світі. І схоже, що наші дублянки, годинник, дачі і багатообіцяючі президенти нове покоління більше не збуджують.

Передруковується з дозволу автора