Про що говорити з дітьми, аби ваші стосунки були довірливі
Змалечку слід цікавитися особистою думкою малечі
Сучасні батьки все менше і менше говорять зі своїми дітьми. У середньому виділяють до 10 хвилин на день. Іноді вони просто не знаю, що краще говорити своєму нащадкові.
Тема і глибина розмови з дитиною повинна відповідати її віку та інтересам. Перші два роки життя розмова з малюком відбувається через співання пісень, читання казок, розповідання історій. Згодом варто починати вести з дитиною діалоги. З віком такі розмови мають ставати більш змістовними і складнішими. З підлітками варто проявити турботу, але не нав'язувати свої теми та розмови, більше слухати. Якщо розмови з дитиною будуть змістовними з найменшого віку, то у юнацькому віці між вами складуть довірливі стосунки.
Існує загальний перелік тем, який буде корисним для всіх вікових періодів. Утім зміст і складність розмови має залежати від віку дитини.
1. Розповідайте корисне.
Одна із основних задач батьків - підготовка дитини до дорослого життя. Тому залежно від її віку варто розказувати повчальні казки, історії, приклади з власного життя. Не завадить передати корисні побутові знання, спосіб мислення під час вирішення труднощів. Хоча б раз на тиждень обирайте час для обговорення однієї корисної побутової навички (як пришити ґудзик, посадити квітку, зробити шпаківню). Під час складних життєвих ситуацій чи конфліктів приводьте приклад їх успішного вирішення із власного досвіду.
Хоча б раз на тиждень обирайте час для обговорення однієї корисної побутової навички
2. Питайте поради.
Усі батьки прагнуть, щоб їхня дитина була самостійною та успішною. Тому змалечку слід цікавитися її особистою думкою. Цим ви не лише навчите дитину мислити, а й сформуйте впевненість у собі. Час від часу питайте у неї поради для вирішення простих ситуацій. Наприклад, навіть у трирічного можна запитати, якого кольору футболку він хоче одягнути. Це формує дитячу самостійність, відповідальність і підкріплює самооцінку.
3. Цікавтеся потребами, справами і почуттями.
Намагайтеся щодня запитувати дитину, як справи, який настрій, чи не потрібна допомога? Така зацікавленість - прояв любові до неї. Особливе значення такі питання мають у віці від 4 до 11 років. У час підліткової кризи подібні запитання можуть сприйматися дитиною як нав'язливі.
4. Приводьте цікаві приклади.
Щоб розмова склалася, вона має бути цікавою дитині. Поцікавтесь її інтересами, вподобаннями і приділяйте цим темам час. Залежно від віку такими темами може бути нова серія улюбленого мультсеріалу, спортивні результати місцевої команди, сучасні тренди у музиці чи культурі, новинки в улюбленій науковій галузі тощо.
5. Розповідайте історії з життя вашої родини.
Завдяки позитивним історіям про сім'ю, родину, пращурів відбувається виховання важливих внутрішніх цінностей дитини. Розповідайте їй, як познайомилися і закохалася ваші дідусі, бабусі, ваші тато з мамою та ви самі. На прикладах, показуйте сильні сторони, якості характеру та досягнення, які притаманні вашому роду та сім'ї. Наприклад, "Ми, Ковальчуки, завжди славилася своїми вмілими руками. Твій прадід робив найкращий бочки в селі".
Завдяки позитивним історіям про сім'ю, родину, пращурів відбувається виховання важливих внутрішніх цінностей дитини
6. Розказуйте про власне життя.
Розповідайте про свої плани на майбутнє. Описуйте свою роботу, хобі, бачення проблеми та шляхи її подолання. Опишіть дитині цікаві чи ключові моменти з вашого життя. Відкривайте свій план дій. Такі розповіді зближують, дають моделі вирішення життєвих задач, ненав'язливо передають цінний життєвий досвід.
7. Розповідайте історії, які будуть показувати любов до дитини.
Розкажіть цікавинки з історії народження дитини. Згадайте, як ви обирали їй ім'я, як раділи її появі. Чим старша дитина, тим більше кумедних та цікавих історій ви можете розказати їй про її власне дитинство. Такі розмови зближують батьків і дітей, дарують дітям відчуття любові та захищеності.
Людмила Малиновська, для Gazeta.ua
