Кремлю терміново потрібна загарбницька війна
Росія повільно скочується у кризу довіри до влади
У січні 45% росіян висловили переконання, що країна рухається неправильним шляхом, за даними російського "Левада-Центру".
Варто доповнити ці цифри ще трьома показниками. Перший - цих 45% більше, ніж тих, хто вважає, що справи йдуть у правильному напрямку (таких 42%). Другий – востаннє таке співвідношення, коли розчарованих було більше, спостерігалось 13 років тому – у 2006 році.
І найголовніше, третій – довіра до Путіна склала 64%. Недовіра – 34%. Востаннє такою низькою вона була у січні 2014 року - перед тим, як він почав віджимати Крим і вбивати "братів" в Україні.
Здавалось, нічого страшного. Особливо, якщо порівнювати з кризою довіри до влади в Україні. Але є ще одна проблема. В Україні криза довіри була практично завжди. І ніколи цю кризу не вирішували за рахунок військового вторгнення на чужі території. А в Росії ця модель: криза довіри до влади – війна – зростання довіри до влади, неодноразово перевірена. Тим більше, інших ресурсів, насамперед економічних, РФ не має. Її запас міцності підмитий санкціями. І якщо не зробити щось, довіра знижуватиметься далі.
У Росії ця модель: криза довіри до влади – війна – зростання довіри до влади, неодноразово перевірена
А тут ще попереду переговори з Японією, де доведеться віддавати острови. У будь-якому випадку, Кремль неодноразово натякав на те, що віддасть Малу Курильську гряду. Піпл, який загодований імперськими цінностями це не прохаває.
Так, здавалось до виборів у Росії ще довго (2021 та 2024 роки). Але у Кремлі чітко усвідомлюють, що нести ахінею народу, в яку він віритиме, можна лише тоді, коли довіра вища за недовіру. Щойно цей Рубікон перейдуть, відновити довіру до влади буде неможливо.
Тому Росії терміново потрібна загарбницька (або "асвабадітельна", якщо використовувати риторику російських ЗМІ) війна. Чи під загрозою Україна? Цього року малоймовірно. Росіяни ставлять на прихід до влади політичним шляхом – участь проросійських партій у формуванні майбутньої коаліції. Але, якщо на якомусь етапі відбудеться збій і Москва зрозуміє, що проросійські сили не зможуть отримати нормальну підтримку, то загрози виникнуть і у нас.
Варто врахувати, що в Росії одночасно можуть розробляти багато стратегічних напрямків, а потім – обирати оптимальний. Не виключено, що вони почнуть розкачувати когось із своїх сусідів (або й усіх). А їх, якщо відкинути країни НАТО і Китай (тобто, де можуть реально відгребти), не так і багато.
Богдан Петренко, для Gazeta.ua
