Усі "мирні плани" по Донбасу мають людожерські сенси

"Примирителі" вмовляють українців полишити співвітчизників у неволі

Спеціальний представник голови ОБСЄ в Україні та Тристоронній контактній групі Мартін Сайдік представив свій план урегулювання ситуації на Донбасі.

"Протягом останніх років ми побачили, що Мінські домовленості не є зовсім чіткими. Важливим моментом є те, що для реалізації центрального елементу - проведення місцевих виборів - потребується допомога ззовні. Ми дійшли висновку, що це може бути лише ООН, - заявив він. - Росія і Україна мають укласти новий договір, який потім буде схвалений парламентами обох країн. Мінські угоди чітко обумовлюють, що представники так званих районів Донецька і Луганська братимуть участь та будуть почутими у процесі врегулювання. Ми припускаємо, що це має бути так само навіть після схвалення комплексного договору".

Почнемо з того, що центральним елементом припинення будь-якої окупації має бути деокупація захоплених територій та встановлення там миру. Мінські угоди, які є вкрай невдалими, до всяких виборів передбачають припинення вогню, виведення іноземних військ та відновлення контролю над україно-російським кордоном. Принаймні до того ступеню, щоб унеможливити поставки на неконтрольовані території зброї та найманців з Росії, як це зараз робиться за допомогою пекельних гумконвоїв, - пише Лариса Волошина для видання "День".

Року роботи на Донбасі пану Сайдіку мало б вистачити, щоб зрозуміти, яку роль грає Росія в цьому "конфлікті". Натомість австрійський дипломат і не подумав акцентувати увагу на тому, що російські наймити не підпускають місію ОБСЄ до російсько-українського кордону на гарматний постріл. В прямому сенсі цього слова.

Замість цього ми чуємо, що єдина складність роботи міжнародних спостерігачів на окупованих територіях - це неможливість забезпечити проведення виборів. А відсутність доступу до підвалів, тюрем та катівень, в яких утримуються українські військові та мирні мешканці? Хіба місія не має відомостей про те, що на територіях Донбасу, окупованих Російською Федерацією, система права відсутня в принципі? Де матеріали хоч з одного судового засідання? Де заяви адвокатів? Де вироки, які можна проаналізувати на дотримання законодавства? До речі, за якими законами судять ті "судилища", які спостерігачі сором'язливо називають в своїх звітах "органами номінального судочинства"?

До проведення вільних виборів потрібно відновити правове поле та вирвати людей з-під впливу масової пропаганди. Забезпечити свободу зібрань та свободу слова в решті-решт. Але пан представник чомусь оминає правові питання та змушує нас забути, що центральною метою його роботи є те, щоб в центрі Європи громадяни демократичної країни не використовувалися сусідом-загарбником у якості заручників. Щоб вони не були живими ляльками в садистичному спектаклі під назвою "поміч братньому народу".

Обговорювати вибори в ситуації, коли кожен день ллється кров - це те саме, що влаштувати запеклу дискусію щодо кольору шпалер посеред палаючої хати.

Без питань агресії в Азовському морі, судових розправ з українцями, кримськими татарами в Криму будь-які переговори з країною-агресором - це тільки затягування часу та злочинне уникання, яке призведе до погіршення ситуації.

За словами Сайдіка, після представлення плану у Мілані в грудні 2018 року офіційної відповіді йому так і не надходило. Що і не дивно. Адже його план не про закінчення міжнародної збройної агресії. Він про мандат на проведення виборів під дулами російських автоматів, про якнайшвидше зняття з агресора санкцій. Хто ті "представники Донбасу", яких пропонує почути австрійський дипломат? Хіба це не російські маріонетки, призначені окупантом замість раніше утилізованих бойовиків? Сам Сайдік хоча б пам'ятає їх імена?

Шкідливість всіх цих "мирних планів" полягає у тому, що вони вносять у об'єктивну реальність людожерські сенси. Згодом спільнота починає обговорювати їх як щось притомне та адекватне. Так кордони права - фундаменту цивілізованого світу - відсуваються все далі і далі в бік сірої зони.

Україна, яка тільки-но стала на шлях відродження, опинилася в непростій ситуації. Європейські цінності, засади правового суспільства з кожним днем руйнуються ініціативами "примирителів", які забули про честь, гідність та цивілізаційне самозбереження. В програмах кандидатів на посаду президента пункти про мирні перемовини з агресором, про поступки, про прагматичну капітуляцію присутні майже у всіх потенційних лідерів президентської гонки. За п'ять років війни ми чули величезну кількість капітуляційних пропозицій. Усі вони зводяться до одного: замість того, щоб звільняти заручників, українські та закордонні "примирителі" намагалися вмовити українців полишити співвітчизників у неволі.

Без чітких кроків по відстороненню від важелів впливу агресора неможливо домогтися миру. Неприємно, коли європейські партнери готові розрахуватися майбутнім нашої країни за можливість торгувати з агресивною, але не такою ж вже небезпечною для них "Імперією зла". Але те, що до замирення з агресором неухильно схиляють українців - це жахливо, катастрофічно, суїцидально. Сьогодні Україна не готова пристати на різноманітні капітулянтські пропозиції. А завтра? Якщо український виборець вирішить, що російсько-українську війну треба припиняти в односторонньому порядку, мирні плани Пінчука, Штанмайєра, Сайдіка та інших стануть документальним підґрунтям для цивілізаційної поразки України та повернення її під російське ярмо.

Текст скорочено