Виростає покоління українців, яке нічого не знає про Пітер і Москву

Ніколи не повірю, що безвіз – це неважливо

За що люблю передвиборчий період: потреба політичної агітації "застеляє" комусь очі, та не дає дивитися на проблему не через призму підтримки конкретного кандидата. Та як і кого би ти не підтримував – не треба забувати дивитися на ситуацію тверезо.

Пішов якийсь вал незрозумілих публікацій про "непотрібність безвізу". Очевидно, чому вони з'являються. Бо безвіз у медійному просторі вже міцно прив'язаний до діючого президента Петра Порошенка. Хоча останнім часом він сам про нього особливо і не згадує, бо є нові теми.

Так питання ставити не треба – як би хто до Порошенка не ставився.

Ще 30 років тому ми жили у найбільшому концтаборі Європи з мінімальними шансами навіть оком глянути на те, що знаходиться за його межами. Можливість щось побачити перетворювалася на "розкіш", на дещо "статусне". Саме так на цю проблему і досі дивиться чимало українців. Хоча не всі. Свідченням тому є зростаюча статистика виїзду громадян через аеропорти, а також за допомогою залізниць і автошляхів.

Звісно, для когось фінансовий бар'єр залишається нездоланною перешкодою, та важко не помітити, що пропозиція на ринку авіаквитків за останню пару років суттєво зросла. Знайти квитки за пару євро по акції цілком реально. А завдяки сучасним сервісам бронювання відшукати відносно пристойне і недороге помешкання "там" теж можна. Сам перевіряв.

Але і це все – не найважливіше.

Ми майже не говоримо про те, що безвіз зняв штучний кордон між Україною та Східною Європою, який виник після приєднання Чехії, Словаччини, Угорщини до шенгену. І це теж важливо, адже якщо між тобою і Заходом "залізна завіса", а на схід – "вільний простір", то на кого ти будеш орієнтуватися? Питання риторичне.

А так, за моїми спостереженнями, вже виростає покоління, яке майже нічого не знає про Пітер і Москву, але чітко орієнтується, що і де на захід від України. І я ніколи не повірю, що це "неважливо".

Звісно, безвіз не нагодує стражденних. Не вирішить більшість наших проблем. Не принесе мир та щастя. Однак його впровадження – справді значима подія, що припала на президентство Порошенка. Хоча всі, хто цікавився проблемою, знають: процес почався давно. Навіть за часів Януковича урядові структури піднімали це питання. Впевнений, що і будь-який наступний очільник держави теж просуватиме цю тему.

І це нормально. Відкритість і комунікація – це нормально для ХХІ століття. Ненормально – це "контрсанкції", давити їжу тракторами та впроваджувати "виїзні візи".

І взагалі. Логіка "на зло комусь відморожу вуха" – це теж від Росії. До політиків треба ставитися спокійно. Дикі емоції тут взагалі не потрібні.

Оригінал