Ера професійних політиків добігає кінця

На зміну цим мракобісам приходять звичайні люди

Намагаюся не писати про політику, а концентруватися на бізнесі, інноваціях і креативних сферах нашого життя. Мені не все одно, хто буде президентом нашої країни. Але вважаю, що його роль, як і роль інших сучасних політиків, сильно перебільшена.

Звісно, люди завжди прагнуть обрати лідера – того, хто знайде єдино-правильний шлях і поведе за собою маси. Особливо це характерно для інфантильних суспільств, де народ віддає перевагу більше звертати увагу на помилки уряду, ніж на відсутність працюючої лампочки у власному під'їзді. Так простіше. Тим більше наші численні представники влади вже не раз доводили власну некомпетентність і байдужість щодо цілої низки проблем, які є дикими для цивілізованої країни.

Але мене, чесно кажучи, вражає ситуація, що складається навколо українського інституту лідерів. Із року в рік у політику йдуть одні й ті самі люди, котрі багаторазово дискредитували себе за всіма позиціями. За наявності великої кількості розумних і тямущих людей у бізнесі і громадських сферах. Зверніть увагу, наскільки низьким став поріг входу.

Рейтинг Зеленського, що спалахнув з нізвідки - це не тупість народу, а деградація нашого політичного істеблішменту

Рейтинг Зеленського, що спалахнув з нізвідки - це не тупість народу, а деградація нашого політичного істеблішменту. Всього апарату. Ось він – результат. Народ готовий голосувати за телезірку, але тільки не за політичну еліту.

І тут суть не в креативності і амбіціях цього кандидата і його команди, а у вироку наявній цинічній системі, в якій величезна кількість людей настільки втомилася від брехні і бездіяльності, що готова голосувати за кого завгодно. Сам Зеленський, думаю, взагалі не чекав, що все складеться таким чином. Він просто підхопив хвилю.

Ера професійних політиків добігає кінця. Першими це відчувають ті країни, в яких політики дискредитували самі принципи управління державою, використовуючи владу як інструмент для особистого збагачення. На зміну цим мракобісам приходять звичайні люди. Тому я був би дуже радий, якби хто-небудь з представників бізнесу нової ери – той, хто побудував свій проект власними руками і головою, без використання адмінресурсу і олігархів, що стоять за спиною – висунув власну кандидатуру. Думаю, що його багато хто підтримав би. Не хочу називати імен, вони і так у всіх на слуху.

Скоро сучасні технології зметуть усе це олігархічно-бюрократичне сміття

І ще я вірю в технології. Зовсім скоро сучасні технології зметуть усе це олігархічно-бюрократичне сміття. Це безглузде нагромадження нікому не потрібних понять, фундаментом яких є наші надії. І нам з вами стане не так важливо, хто саме є президентом – бо запрацює вся система. А у звільненому просторі раптово стане зовсім непогано, а можливо, і добре. Але однозначно простіше, комфортніше і тепліше. Тому що чесно кажучи, від існуючих кандидатів, причому всіх без винятку, мені особисто віє тільки одним – холодом.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода