Українські футболісти не конкурентноздатні в Європі

Футбол треба бачити не через гаманець, а через реалізацію

Що зараз відбувається в українському футболі? Куди рухається спорт номер один в Україні?

Футбол має два стани: штучний та природній. Природній – це коли є ріст завдяки власному прогресу та розвитку клубів, гравців. Крок за кроком суб'єкти футболу стають кращими. Штучний розвиток – коли у футбол вкладають гроші, які не генеруються.

Зараз український футбол перебуває у природному стані. Потрібно працювати над його розвитком, прогресом гравців, суддів, тренерів, функціонерів. Тільки якщо кожна категорія розвиватиметься окремо, ми зможемо отримати загальний розвиток футболу. Але мають бути зрозумілі загальні правила гри для всіх суб'єктів.

Бізнес-модель реальна в Україні. Маленькі команди є двигуном її розвитку. Просто в них немає іншого виходу для продовження власного існування, як спробувати самим заробляти гроші. Великі клуби ще мають можливість отримувати інвестиції від власників. Усім клубам потрібно зараз бути на видноті, щоб привертати до себе увагу потенційних спонсорів та рекламодавців. Рекламний ринок, хоч не надто великий в Україні, але все таки існує. Букмекери намагаються вкладати гроші у рекламу на футболі. Можливо, це не найбільші гроші, але певний заробіток.

Українські клуби мають жити завдяки трансферам. Якби український футбол пішов цим шляхом років 20 тому, а не почав зближуватися із політикою, зараз ми могли б мати чемпіонат нічим не гіршим, ніж у Бельгії. Проблема в тому, що наше суспільство доволі особливе. Ще з часів СРСР всі звикли, що "Динамо" грає в єврокубках і доволі успішно. Ніхто не готовий до того, що динамівці можуть не перемагати, чи показувати невиразну гру. Вболівальникам хочеться всього і відразу. Але так не буває. На все потрібен час та терпіння.

Українські футболісти поки не дуже конкурентноздатні у Європі. Навіть Ярмоленко та Коноплянка – одні з найкращих – мають проблеми. Причина в тому, що наші гравці в Україні були як вареники у маслі. Мали у фінансовому плані все, що тільки можна бажати. Навіщо працювати над собою, якщо у тебе і так все є? Західний менталітет відрізняється. Тамтешні футболісти грають не тільки за гроші, але і за те, що люблять. Потрібно бачити футбол не через гаманець, а через власну реалізацію.

Із 2014 року грошей в українському футболі стало менше. Бюджети команд зменшуються, легіонери їдуть шукати кращі контракти. У такому разі повинні про себе заявляти молоді українські футболісти. Але поки не завжди у них це виходить. Молоді гравці приходили у футбол, щоб мати хороші заробітки. Зараз часи змінилися. Тому молодь втратила мотивацію.

Не розумію, куди рухається футбол у першій та другій лігах. Таке враження, що він існує тільки для того, щоб були робочі місця. Зазвичай, такий футбол має бути кузнею талантів для сильніших клубів. Але в Україні там більше грають вже досвідчені футболісти, ніж молодь.

Окрема тема – українські тренери. На жаль, зараз їх зовсім мало. Однозначно важко назвати причину такого стану справ. Одна з проблем - українським тренерам складно працювати із президентами українським клубів. Давати декілька шансів саме нашим фахівцям ніхто не хоче. Дем'яненка, Буряка прибрали відразу після перших невдач. А Рамосу, Газзаєву, Сьоміну їх пробачали.

Всеволод Кевлич, для Gazeta.ua