Коли ви востаннє злилися на дитину?
Про це не прийнято говорити
Коли ви востаннє злилися на дитину? Вчора, коли укладали її спати? Сьогодні, коли годували сніданком? А може, 5 хвилин тому?
Злитися на дитину - це абсолютно нормально. Так само, як і радіти, хотіти або не хотіти чогось. Однак про злість не прийнято говорити. Соромно і аморально "не любити" свою дитину.
Чим же злість так лякає батьків? Злість заважає думати і діяти адекватно. Погана поведінка здається гіршою, ніж є насправді, а позитивні моменти і зовсім випадають з поля зору.
Злість заважає діяти послідовно:
- вилаяти, а потім слізно просити вибачення;
- дозволити, а потім без причин заборонити і т.д.
Це заплутує дитину, лякає і заважає довіряти вам.
Злість - зворотна сторона любові
Однак злості не треба боятися! Злість властива абсолютно всім стосункам. Якщо хтось стверджує, що він ніколи не злився на дитину, не вірте! Хоча може існувати причина відсутності злості. Це - відсутність любові.
Злість - зворотна сторона любові, як вдих і видих, вони не існують одне без одного. Визнавати своє право злитися - це крок до того, щоб знешкодити агресивні почуття. Та це не означає, що через злість потрібно зриватися.
Ольга Товпенко, для Gazeta.ua
Коментарі