5 років тому нами захоплювалися. Пам'ятаєте?

Рабство нікуди не поділося

Сумно. 5 років тому весь світ, затамувавши подих, спостерігав, як сотні тисяч людей по всій країні щодня збиралися на площах міст і озвучували єдино можливу думку стосовно існуючої влади. У холод і в ніч. І подібна єдність показувала, який потенціал закладений в простих людях. Їхні вчинки викликали захоплення у людей з різних країн.

Пам'ятаєте? Нами захоплювалися. Здавалося - ось народ, який зараз почне створювати нову реальність, рости, розумнішати, дорослішати, розвиватися. Унікальний проект, держава - стартап, наступний єдиноріг.

А потім, одного дня, все скотилося у вихідну точку. Ті, хто проповідував зі сцени - самі виявилися тими, з ким так красиво боролися. Щирість виявилася PR ходом. Заклики повірити - ланкою в хитрій багатоходівці.

Повернулася вся ця жлобська погорда та вседозволеність. Всепоглинаюче відчуття власної переваги у тих, хто насилу розмовляє, на будь-якій мові. Помилкові ідеали, фальшиві цінності, силіконові губи і повсюдне кидалово - як основа життєвих принципів знахабнілих жлобів.

Виявилося, що є мрії і є реальність. У мріях - ми новий світ побудуємо. У реальності - Україна як і раніше одна з найбідніших країн Європи. Як і раніше в будинках недостатньо тепла, віялово відключають електрику і воду, стрибки курсу, безробіття, корупційні схеми, вимагання і безсоромне злодійство. Кругова порука, як символ торжества золотого унітазу в головах. Куди не глянь - олігархи, рішали всіх мастей, депутатики в Brioni і їхні численні помічники. Замість реформ - декорації. Замість кроків - порожні обіцянки. Замість стратегії - божевільні ідеї.

Шкода. За 5 років можна було б вискочити. Або хоча б на курс вийти.

Просто рабство нікуди не поділося. Від рабства неможливо звільнитися без його визнання. Хто визнав? Ніхто. Раби хочуть бути господарями, але не вільними.

Оригінал