Гріхи польського митрополита і томос для України – здавалося б, що тут спільного

У будь-якого покаяння є свої межі

2009 року багато священиків і парафіян Польської православної церкви почали вимагати відставки своїх пастирів. Приводом стала публікація на сторінках авторитетного польського видання Rzeczypospolitа великого матеріалу про контакти митрополита Варшавського і всієї Польщі й інших православних ієрархів країни зі спецслужбами ПНР. Але митрополит Савва нікуди не пішов. Замість цього він нагадав прихожанам про прощення гріхів і попросив вибачення від імені всього православного духовенства.

Вибачатися було за що. Співпраця Савви з польськими спецслужбами тривала кілька десятиліть. Він розповідав своїм кураторам про життя церкви, доносив на вільнодумних ієрархів, викривав тих, хто мав добрі стосунки зі священиками-греко-католиками і фактично став ключовою фігурою, яка забезпечувала контроль спецслужб ПНР за церковним життям, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Нова сторінка в житті клірика почалася тоді, коли митрополит Савва очолив єпархію у Білостоці якраз у період підйому "Солідарності". У цьому важливому польському місті було чимало православних і відносини між "Солідарністю" і церквою складалися вдало, бо ж вільна профспілка захищала права громадян будь-яких віросповідань. Але з появою на кафедрі Савви активістам "Солідарності" більше не сприяли. Савва закликав православних своєї єпархії не брати участі в діях, що "суперечать інтересам держави" і підтримав запровадження воєнного стану в Польщі.

Не потрібно думати, що в Савви не було вибору. Був. Польський костел у ті роки відкрито підтримував "Солідарність", одним із героїв опору став ксьондз Єжи Попелюшко. Однак митрополита Савву важко назвати антигероєм з однієї простої причини. У Польщі тих років від нього нічого іншого й не чекали. Всі знали, що Польська православна церква після встановлення радянського впливу в країні була фактично розгромлена спільними зусиллями окупантів, комуністичного режиму і РПЦ.

Польську церкву навіть змусили відмовитися від автокефалії, яка була надана їй Вселенським патріархатом і попросити про автокефальний статус московського патріарха – хоча ніякого права надати їй такий статус у Російської православної церкви не було. Так що Польську православну церкву в ті роки вважали просто філією РПЦ, частиною радянського впливу в країні. Інша справа, що своєю боротьбою із "Солідарністю" митрополит Савва та інші ієрархи сіяли ворожнечу між польськими громадянами різного походження та віросповідання. Але, як то кажуть, Бог їм суддя. Вони ж бо покаялися.

Однак у будь-якого покаяння є свої межі. І свої можливості є в будь-яких спецслужб і їхніх "друзів". Спецслужб соціалістичної Польщі давно немає, їхні архіви оприлюднені – завдяки чому ми й знаємо, що багато заяв митрополита Савви були пов'язані не з політикою, не з його поглядами, навіть не з порадами РПЦ, а із зобов'язаннями агента "Юрека". А ось радянські спецслужби просто перетворилися на ФСБ і ГРУ і нишпорять по світу з "Новачком".

Про все це слід пам'ятати, коли дізнаєшся, що ієрархія Польської автокефальної православної церкви не підтримала процес надання автокефалії православній церкві в Україні.

Copyright © 2018 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода