СРСР сконав, а капітулянтська норма мови панує в Україні й досі
Ніхто не трима за руки
Екватор Другої війни - Голодомору 1928-1934. У Харкові ОДПУ вилучає журнали міських моргів, трупи звалюють у бараках навколо вокзалу, у Будинку "Слово" отримують пайки "українські клясики", а у видавництві "Література і Мистецтво" штампують соціяльний треш комуніста Лондона.
Джек Лондон. Люди безодні. Крадіж. Жіноча зневага. Безпутня жінка. Родиме. Видання окупаційне, харківське. 1932 року.
Все ще "скрипниківкою":
"Саме тоді підійшов катер з флаґманського судна до нас. …ми стояли під чавунними ґратами. …старий матрос гукнув його. ...звільнити його з фльоти "без вовчого білету". ...без тютюну важко перебути, всі курії добре це розуміють. ...робітники мусять мати свій струмент, цвяшки, карук, картон. ...цей син, кволий і присмертний, мав м'яса не частіше, як раз на тиждень".
Це з кількох сторінок "Людей з безодні". За редакцією Освальда Бургардта.
Москва ще не певна чи все в неї вийде. Чи здолає український опір - як у Першу війну - Голодомор 1918-1922.
1934 рік, святкуючи Перемогу, Москва увінчає нашу проміжну капітуляцію "реформою української мови"
У неї таки "вийде". 1934 рік, святкуючи Перемогу (здрастуй мама вазвратілісь ми нє всє), Москва увінчає нашу проміжну капітуляцію "реформою української мови".
І відтоді ота сторінка з Лондона звучатиме ось так: "...з флагманського судна. ...ми стояли під чавунними решітками. ...старий матрос погукав його. ...звільнити його з флоту. ...всі курці добре це розуміють. ...робітники повинні мати інструмент, гвіздки, столярний клей. ...цей син, слабкий та такий, що йому загрожувала смерть, отримував м'ясо не частіше, ніж раз на тиждень".
Власне, ця капітулянтська норма мови - 1934 року панує в Україні й сьогодні. Хоч ніби й Сталін подох, і СССР сконав, і закон у нас є про декомунізацію.
Ніхто не трима за руки.
"Мати робить фіялки в Айлінґтоні по три фратинґи за ґрос, коли навкруги родяться чимраз більше дітей і квітникарок".
Коментарі