Будапештський меморандум навряд чи гірша писулька за "Мінськ"
Альтернативу треба шукати вже зараз
Юлія Тимошенко на своєму "безпековому форумі" 30 жовтня підняла питання відмови від "безальтернативного Мінська". Натомість говорила про запровадження формату "Будапешт +". Тобто залучення до врегулювання конфлікту гарантів безпеки України у так званому Будапештському меморандумі (договір 1994 року, за яким Росія, США й Велика Британія дали Україні гарантії територіальної цілісності взамін на ядерне роззброєння. - Gazeta.ua).
Той факт, що це питання прозвучало від лідера президентських перегонів, викликало бурхливу реакцію. Але обговорювали не саму ідею, а персоналію Тимошенко.
Але якщо абстрагуватися, слід визнати декілька важливих обставин.
Теза про те, що немає смислу повторювати про "безальтернативність Мінська", загалом вірна. Власне, цю фразу про "безальтернативність Мінська" у нас говорять лише для того, аби догодити "західним партнерам". При цьому самі постійно повторюють, що весь цей "Мінськ" ніхто виконувати не буде. Що він лише для санкцій. Тобто, теза про альтернативність Мінська закладена в самій тезі про безальтернативність.
Фразу про "безальтернативність Мінська" у нас говорять лише для того, аби догодити "західним партнерам"
Ну от уявімо собі. Починається виконання "безальтернативного Мінська". Амністія, вибори, зміни до Конституції, "народні міліції". Чудово, правда?
Тож цілком логічно, що альтернативу "Мінську" треба шукати вже зараз.
Ну і теза про "Будапешт +" - не позбавлена смислу альтернатива. Принаймні, для початку.
Так, я читав Будапештський меморандум. Так, я знаю, що конкретики там немає. Але є один пункт - зобов'язання проводити консультації. Чим не база для переговорного процесу? І навряд чи гірша, аніж писулька, завірена колишнім президентом та двома недійсними "лідерами" невизнаних утворень.
Ну і ще. Як би там не було, Меморандум - це, щонайменше, моральне зобов'язання. Для нас, хто виріс у "постсовку"- це порожні слова. Але для США моральні зобов'язання країни, яка претендує на моральне лідерство, не є порожнім звуком. Звісно, це не причина для того, аби летіти допомагати Україні, але й ігнорувати цей факт, якщо на ньому акцентувати, не можна.
Очевидно, "Мінськ" доживає свого кінця. Підписанти йдуть з політики (або й з життя). Франція втрачає інтерес до Еммануеля Макрона. Не ясно, що робитиме Німеччина після Ангели Меркель. Тож питання про те, що буде після "Мінська", цілком логічне.
Коментарі