І є ще люди, які не чули слово "пахви", живуть з "подмишкамі"
Згадую ту московську мову ніби із "прошлой жизни"
У переході в парфумерній крамничці. Пані-продавець пенсійного віку в царстві пахучих мил і кремів:
- А у вас є мокрі хустинки?
- Что это?
- Ну щоб змастити пахви.
- Пахнет? Что у вас пахнет...
- Ні, ще не пахнєт, але вже треба. Пахви! - показую під руки.
- А подмышки!
- Які мишки?
Сміється. Мені теж стає весело:
- А чого не под кішки? Чи там шо. Кошки-мишкі...
- Возьмите горный кристалл. 350 грн. Никогда запаха не будет... под пахвами.
- Ні, дорогувато, - кажу. Вже й мило попрощалися.
До чого ж там були "мишки"? І таки в Києві є ще люди, які не чули слово "пахви"
А собі й думаю, згадуючи ту московську мову ніби із "прошлой жизни". До чого ж там були "мишки"? І таки в Києві є ще люди, які не чули слово "пахви"...
Хоча й пора б! Он і вулицю "Маршала" Жукова перейменували. І церква Андріївська - перлина отого булґаковського "русского Киева" - уж грекам віддали...
А люди ще живуть у "допахвенний" період - з мишами й котами в мішку.
Коментарі