Не тільки Зеленський і Вакарчук можуть бути новими

Вибори - процес, у якому багато чого створюється і народжується

Мішель Терещенко своїм прикладом показує - у політиці можуть бути нові люди. Юля, Петро чи "російський блок" не єдині. В країні є ще інші, хто може претендувати на посаду президента. Не тільки Зеленський і Вакарчук можуть бути новими, а й чоловік якому за 60. Дається розуміння альтернативи.

Терещенко - порядна людина. Працює у міжнародному бізнесі. За покликом серця повертається в Україну, бо це батьківщина його предків — великої династії меценатів, які будували лікарні, університети, мистецькі галереї, тримала сотні тисяч людей на роботі, а одна з частин Києва збудована за їхні гроші.

Він їде у райцентр піднімати депресивну зону. Бореться з корупцією, олігархами, російськими ставлениками. Доходить до піку і розуміє: щоб перемогти це все і не тільки у своєму райцентрі, а й по всій Україні, треба піднімати ставки.

Його мінус у тому, що немає рейтингу 10-20%, як у Тимошенко чи Порошенка. Але у нього нуль антирейтингу. Плюс — довіра і великий потенціал її росту. Може знайти свого виборця.

По-суті, із сьогоднішнього списку кандидатів у президенти, а таких близько 35-ти, це єдиний кандидат, якому люди можуть кидати гроші. Як Берні Сандерсу в США. Народ може сказати меру Глухова: "Окей, він говорить правильні речі, можемо підтримати фінансово". Такого не скажуть ні Порошенкові, ні Тимошенко, бо вони самі олігархи.

Зрозуміло, таким як Терещенко буде важко потрапити на телебачення, знайти стільки грошей, як у старих партій. Але він показує: при владі можуть бути не лише шахраї з 20-річним стажем.

Порошенко, Тимошенко, Гриценко — люди, які востаннє йдуть на президентські вибори. При цьому всі мають шанси. Тому країні потрібен новий кадровий потенціал. Пошук буде. На політичному ринку — голод. Питання: із ким ми йдемо далі? Зі співаками і шоуменами чи менеджерами і державними управлінцями?

Нова еліта з'явиться. Бо є прагнення реалізувати себе і зробити країну успішною. Але будуть пробиватись і ті, у кого мотиви — виключно вкрасти і вивезти. Таких, на превеликий жаль, переважна більшість. Є надія, що з часом, їх буде відсотково менше. Тоді вийдемо на рівень Польщі.

Нових людей дала і децентралізація. Хлопці і дівчата, які стали успішними лідерами на місцях, можуть піти у Верховну Раду. Їх зараз там ой як не вистачає. Вони знають реальні проблеми людей. А не нардеп, який шість скликань просидів у столиці і не знає що робиться в областях. Єдине куди він їде - в аеропорт Бориспіль.

Вибори - ще у прогресі і динаміці. Досі не можемо точно сказати, що буде далі. На який політичний результат вийдемо? Колись, обираючи між Кличком, Тягнибоком і Яценюком, українці були незадоволені вибором. Але з'явився Порошенко і виборець подумав: в принципі це краще, ніж ті троє поодинці. Сьогодні знову схожа ситуація. І якщо зараз з'явився кандидат Терещенко, то у листопаді буде ще хтось більш сильний. Серед 45 мільйонів українців, таких знайдеться чимало. Вибори — це процес, у якому багато чого створюється і народжується. Може бути висока кулінарія. Або погане меню із тих топ-5, яких зараз бачимо у рейтингах. Вони успішну країну не збудують, бо не мають ні бачення, ні реально бажання щось міняти, ні боротися з корупцією. Вони самі є частиною цієї великої корупції.

Микола Давидюк, для Gazeta.ua