Не варто вчити дитину жити за власними правилами

Батьківство – це наука, яку потрібно засвоювати. Передача досвіду від батьків відбувається одночасно завдяки декільком факторам: приклад поведінки, внутрішні рішення дитини і батьківські заборони. Часто саме останні суттєво впливають на доросле життя дітей.

1. "Не будь собою".

Заборона виникає, коли батькам не подобаються риси характеру дитини. Ці особливості часто не співпадають з образом "ідеальної дитини".

Часто батьки порівнюють дитину з однолітками. Наприклад, "Вася вже вміє рахувати до 10, а ти ще ні". Іноді зараховують дитину до "паршивої вівці" і порівнюють її з неблагополучним родичем: "У тебе такий почерк як у твого пияка-діда", "Ти невдаха як і твій батько".

Такі фрази батьків, явна любов до однієї дитини і применшення досягнень іншої - формують думку власної неповноцінності. Це знижує самооцінку і чинить перепони на шляху до успіху. Виховання дівчинки "під хлопчика" і навпаки, коли батьки хотіли дитину однієї статі, а народилась дитина іншої, може призвести до складнощів у відносинах та сексуальній самоідентифікації.

2. "Не будь дитиною".

Така заборона має місце, коли батьки підсвідомо прагнуть вирішити свої психологічні проблеми за рахунок нащадка. Дитину всіляко змушують поводитися як дорослий, особливо в емоційному плані. Це може виражатися реченнями: "Ти занадто дорослий, щоб плакати" або "Ти ж повинен розуміти, що…". При цьому можуть забороняти будь-які прояви дитячості: веселощі, сміх, пустощі.

Нерідко такі батьки розцінюють дитя як контейнер для своїх емоцій. Наприклад, втягують у сварки, діляться різними переживаннями, коли психіка дитини не здатна з ними впоратись. Занадто велике навантаження і відсутність прикладу, як справлятися з емоціями, впливає на душевно-психологічне благополуччя дітей у таких сім'ях.

3. "Не дорослішай".

Коли батьки або один з них відчуває себе потрібним і значущим лише за умови наявності залежної дитини, виникає подібна заборона. У такій родині життя крутиться лише навколо дитини. Поки вона маленька і потребує уваги – все добре. Але усі діти рано чи пізно дорослішають.

У таких ситуаціях дитину вирощують непристосованою до життя, безпомічною, адже все вирішують за неї. Нерідко до цього додають відчуття провини за покидання батьківського гнізда на кшталт: "Ось ти поїдеш вчитися до міста, створиш власну родину і забудеш про матір", "Як же я одна залишусь?".

Тоді часто у дорослому житті така особа ніяк не може почати самостійне життя і створити власну родину. Класична ілюстрація – це спосіб життя "маминого синка", який ніяк не підбере наречену, бо всі кандидатки матері не до вподоби.

Людмила Малиновська, для Gazeta.ua