Фрази, які не варто казати дітям

Сила батьківського слова

Існують батьківські заборони, які можуть зруйнувати долю дитини.

1. "Не відчувай".

Іноді батьки забороняють дитині проявляти емоції. Найчастіше негативні: гнів, злість, страх. Наприклад: "Хлопчики не плачуть" або "Дівчинці злість не личить". Виростаючи, така дитина погано розуміє себе, свої емоції і не знає, як ними керувати. Неможливість проявити і пережити негативні емоції часто штовхає людину до негативних звичок, залежностей або неконтрольованих спалахів агресії.

Ситуація ускладнюється, коли дитині нав'язують те, що вона повинна відчувати. Наприклад: "Синку, я змерзла та й ти теж змерз, отож піди вдягни шапку".

Стримування емоцій та нерозуміння своїх фізичних потреб призводить до погіршення не лише психологічного стану, а й фізичного здоров'я. Людина не може задовольнити своїх потреб, бо просто не відчуває їх. До цього можуть додаватись і різні розлади травлення: булімія, анорексія, неконтрольоване переїдання та інше.

Що ж варто робити батькам? Перш за все, дорослі самі повинні вміти справлятись з емоціями. Змалечку слід пояснювати дітям, що відчувати різні емоції це нормально. Їх потрібно вчити прислухатись до свого тіла, адекватно проявляти емоції, справлятися з ними і виражати їх через фізичну активність та творчість.

2. "Не довіряй, тримай дистанцію".

Ця батьківська заборона має місце, коли у родині не прийнято обіймати і пестити дітей. Немає звички ділитись важливими переживання і надавати моральну підтримку.

Таким дітям у дорослому житті складно довіряти і зближуватись з іншими. Навіть щире і добре ставлення може не знизити їхньої настороженості. Підсвідомо така людина намагатиметься неадекватно "випробувати на щирість хороше ставлення інших", скоюючи неприємні вчинки, приносячи близьким багато болю аж до руйнівних проявів. Зруйнувавши все хороше, вони часто кажуть: "А я був правий!", "Нікому не можна вірити!".

Тому батькам не варто скупитись на пестощі, обійми, душевні розмови та підтримку.

3. "Не думай!".

Напевно, всі чули вираз "Яйця курку не вчать!" або "Теж мені розумник знайшовся".

Коли батьки принижують здібності дитини до мислення, накладають табу на власні думки і судження або нав'язують погляди дорослих - це призводить до зневіри у своїх здібностях логічно мислити. Діти губляться навіть при незначній проблемній ситуації. "Відключають" мислення і приймають емоційні рішення там, де потрібен тверезий аналіз. Такі люди в дорослому житті часто жалкують про нераціональний вибір.

Тому батькам варто заохочувати логічне мислення дитини і самим надавати приклад ефективного вирішення різних проблеми.

Людмила Малиновська, для Gazeta.ua