Президентська кампанія буде брудною

У команди Петра Порошенка є план на президентські вибори. Вони вірять у перемогу. Однак, як це станеться - поки велика загадка.

Надії на томос важливі з точки зору державницької стратегії, звільнення від Російської імперії. Отримавши свою церкву, ми вперше за роки незалежності перестанемо бути колонією.

Але Порошенко занадто багато ставить на церковне питання. За це важливе рішення йому подякують років за 50.

У чому проблема Петра Олексійовича? Чому у нього низький рейтинг? Не через те, що він мало зробив. Він забагато наобіцяв. Те, що било в ядро очікувань українців: долар, завершити війну, продати бізнес. Порошенко робив гарні речі, але їх не достатньо, щоб переобратися.

У президента щось задумали. Можливо, адміністративний ресурс чи політичні об'єднання. "Троянські коні" в чужих штабах точно є. Кампанія буде брудною.

Поки Порошенко ще тримається в рейтингу і має теоретичну перспективу виходу у другий тур. Але він немає яскравих тем для росту. Не зміг зробити ні швидкого економічного піднесення (що переросло би у політичний рейтинг), ні якихось інфраструктурних проектів, які би з ним асоціювалися. Та й ідеології він ніколи не ніс. Перемога на виборах у 2014 році — це вдала робота його політтехнологів, які вміло зманіпулювали на страхах і невизначеності українців.

Зараз Порошенко виглядає, як голий король. За чотири роки ми побачили його справжнім. Виявляється, що і рейтингу в 2014-му не мав. Він повернувся на рівень впевненого депутата в парламенті, лідера фракції.

8% - це не президентський рейтинг. І він без перспективи росту. Це його найбільша проблема.

А проблема країни, що велика кількість кандидатів у президенти або не мають стосунку до політики, або відверто негативні чи старе покоління — Бойко, Тимошенко, Рабінович.

Кандидати у президенти намагаються виїхати на популістичних гаслах. Зараз в тренді боротьба з корупцією — всі "борються" з корупцією. Завтра в тренді буде боротьба з бідністю — всі їздитимуть на "Тавріях". Післязавтра всі стануть "борцями" за ґендерну рівність.

Їхні програми дуже поверхові. Орієнтовані виключно на телевізійні рейтинги. Щоб задобрити виборця в останні три місяці перед голосуванням.

Соціологам варто було би запитати в українців: "Чи задоволені ви своїм вибором?". І більшість скаже, що ні. Тому що вибирають кращого із гірших, які є.

До виборів ще є час. Можуть з'явитися нові прізвища. Є багато серйозних політичних гравців, яких зараз немає у списку соціологій. Вони вичікують. Наприклад, мер Києва Віталій Кличко. Він явно має амбіції балотуватися. Але не хоче робити фальстарт.

Багато політичних фігур мають низькі рейтинги — по 3%. Тому, швидше за все, вони будуть об'єднуватися у коаліції і альянси. З'являться нові політичні бренди, кандидати. Тут є свої плюси і мінуси. Одні можуть прийти, як Зеленський, із шоу-бізнесу. Інші — із навколополітичних сфер, громадянського суспільства, антикорупціонерів, журналістики. Такі потім підуть у Верховну Раду.

Якщо в останніх не вистачить політичного досвіду об'єднуватися, то просто пролетять повз парламент. Знову зайдуть старі обличчя, які спостерігаємо останні 20 років.

Микола Давидюк, для Gazeta.ua