Читати чи ні приватні повідомлення дітей у соцмережах?

Якщо хочете, щоб ваші діти були в безпеці, дотримуйтеся 4 правил

Знаю, що більшість батьків вибере варіант "читати", пояснюючи це педофілами, "синіми китами" і інтернет-шахраями. Але чи дійсно контроль - це безпека?

Запитайте у будь-якого підлітка, чи можуть дорослі таємно контролювати їхнє життя. Ви побачите, скільки відчаю, страху і безпорадності буде в цьому "Ні!".

"Коли я дізнався, що батьки читають мою переписку в соціальних мережах, я втратив будь-яку довіру до них".

"Тато встановив стеження за моїм листуванням через спеціальну програму. Мені довелося вести подвійне життя, використовувати шифри, щоб хоч якось відстоювати своє право на приватність".

"Я добре вчуся, погоджуюся на правила, встановлені в нашому домі, але іноді з друзями у листуванні ми використовуємо брудні слівця або жартуємо так, як ніколи не робимо цього в реальності. Але це для нас важливо - це дуже особисте, і цього ніхто не повинен бачити ".

Довіра допомагає нам виховувати спокійних, упевнених у собі дітей, здатних відстоювати свої кордони. Тотальний контроль руйнує близькість, порушує здатність будувати рівноправні і чесні відносини, робить людину підозрілою, нервовою, нездатною справлятися з труднощами, що не усвідомлює свої і чужі кордони.

"А якщо дитина ніколи не дізнається про це (ми будемо тихесенько час від часу підглядати і проводити бесіди про безпеку в разі потреби)?". Діти все одно дізнаються. Чим старшими вони стають, тим складніше їх обдурити. Тим більше, що технічно діти краще підковані, ніж батьки.

Якщо ви дійсно хочете, щоб ваші діти були в безпеці, потрібно дотримуватися кількох правил:

1. Перед покупкою ґаджета потрібно проговорити з дитиною. А ще краще - записати правила, які сайти, програми, соцмережі, ігри допустимі в цьому віці, а які - ні. Скільки часу можна проводити за електронними пристроями з метою розваги, а скільки - з метою навчання. Які фотографії доречно викладати в інтернет, а які - ні. З ким можна спілкуватися віртуально, а з ким - ні. Ще раз уточню: правила складають спільно з дитиною. Їх переглядають кожні два роки в бік розширення.

2. Правила безпеки - це те, що потрібно обговорювати регулярно, а не тоді, коли щось страшне сталося у світі, країні, місті, з дитиною. Що робити, якщо тебе шантажують в особистих повідомленнях незнайомці? До кого звернутися за допомогою, якщо ти вже відправив інтимні фотографії, а вони були викладені в публічний доступ? Що в принципі не допустимо або заборонено законом в соціальних мережах та інтернеті? Велика проблема у тому, що самі батьки часто не знають відповідей на ці питання.

3. Найголовніше завдання батьків - побудувати з дітьми довірчі відносини. Ми не зможемо вберегти їх від усіх проблем, труднощів, неприємностей. Але ми можемо дати їм підтримку і навчити справлятися з цим. Підлітки повинні розуміти, що до дорослих можна звернутися з будь-якою проблемою, і тебе не будуть лаяти, карати, соромити, обмежувати в діях. Ти дійсно отримаєш допомогу і прийняття. І, безумовно, зробиш свої висновки з ситуації.

4. Ви можете читати особисті повідомлення дитини в єдиному випадку: якщо син чи дочка вам це дозволили. З'явилися якісь підозри, хвилюєтеся, що з дитиною щось відбувається - повідомте про свої почуття, і попросіть дозвіл перевірити ґаджет. Це чесно і правильно.

Просто скажіть своєму синові або дочці: "Я хвилююся за твою безпеку, мені страшно, що хтось може скористатися твоєю довірливістю, але я не хочу порушувати твої кордону і читати особисте без дозволу. Давай разом подумаємо, як ми можемо подбати про моє і твоє благополуччя, щоб усім було комфортно".

І щоб не бути голослівною, процитую статтю 16 Конвенції про права дитини ООН:

"Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції, або незаконного посягання на її честь і репутацію".

Оригінал