Україну можна купити "Небесним Усиком"

Москва швидко вчиться і маневрує

Притчі не допомагають. Давайте "по существу".

"Матч смерти" - хто пам'ятає цей благословенний фейк зі збірки "1000 и одна великая отечественная ночь"? Ага, полонені "динамівці" виграють у німецької солдатської команди, а ті страчують їх (у безсилій фашистській злобі).

Насправді, товариські матчі в часи Райхскомісаріату Україна - поширене явище. У Києві місцеві грали переважно з мадярами. В інших містах - з німцями, румунами та італійцями. І матч між якимись "динамівцями" й якимось "німцями" очевидно був і в самому Києві. Ну, типу пограли - і розійшлися.

Але для СРСР то була ознака того, що німці - люди, а не окупанти. І футбольні фієсти на території ворога були вкрай небезпечні. Тому й вигадали фейк про страту "динамівців". Ще й пам'ятник поставили цій брехні у 2013 році на вул. Грушевського.

Бо не можна вигравати в окупантів на їхній території і залишитися живим. Тоді твої гравці або колаборанти, або нікчеми, або корисні ідіоти в театрі ворога.

Що ж сталося нині у Москві? Громадянин країни, яка зазнала агресії з боку Росії, їде на ворожу територію і грає з умовними "німцями" в умовний "футбол". Пропаганда країни-агресора здобуває цілу купу ідеологічних плюсів, а воюючі українці тішаться "перемогою" - в "стране врага". За перемогою наступають обійми - з отим ярмарковим осетином. Бити справжнього "русского" Москва не дала. І власне на обрії – мир. Тобто, почесна капітуляція.

Уявити, що Усік привіз до Москви замість синьо-жовтого прапора зброю і спробував прямо на трибунах ліквідувати кілька високопоставлених чиновників Росії, не може навіть досвідчений фантаст.

Чому?

Не лише тому, що Усик - давно "русский". Мовою, церквою і вдаваною нездатністю визначити "чий Крим".

Власне самим українцям не потрібна справжня перемога. І справжня війна. Їм, скоріше, потрібна сильна емоція, яка була б ідентична відчуттю перемоги.

Того буде цілком досить.

Зараз я навіть думаю, що сентиментальне визначення "Небесна Сотня" - відносно вбитих повстанців 20 лютого 2014 року - геніальне "відкупне" для колективного українського "інфанта". А "Пливе кача" - частина знеболюючого для мас, які опинилися на межі справжньої революції - тобто зміни правлячого класу, тотальної війни проти Москви і постання Нової України.

Тобто, Україну можна купити "Небесним Усиком". Можна! Це чітко уяснили вороги.

І хоча Москві із нами далі важко й непередбачувано, але вона швидко вчиться, маневрує і незабаром скаже устами свого фасадного спікера: "Слава Украине, ребята! Чо вы, обиделись, что ли? Героям слава. Ми же братья".

Ну й обов'язково перефарбують усі мости через Москва-ріку у синьо-жовті й червоно-чорні кольори.

Буде глибока сатисфакція. Не сумніваймося.

Оригінал