Два роки з убивства Шеремета: ключові питання до слідства

Смерть Павла – кінцева мета зловмисників чи проміжна?

Два роки, як вбили журналіста Павла Шеремета.

Розслідування цієї справи не можна порівнювати з найбільш типовими побутовими вбивствами, коли більш-менш очевидно, хто кого не поважав напідпитку і за це зарізав кухонним ножем.

Наразі йдеться про організоване, добре підготовлене вбивство. Організовували і виконували люди обізнані. Прорахували не лише процес вбивства, а й шляхи знищення доказів та будь-якої інформації, яка може наштовхнути на докази. Такі вбивства справді складно розслідувати.

Але, на те і є професіонали, щоб впоратись із складними завданнями. Навіть зібраної та оприлюдненої журналістами інформації достатньо, щоб виключити більшість з широкого списку версій і визначитись з напрямком розслідування.

Відсутність підозрюваних виконавців через два роки можна хоч якось пояснити - втрачено перші дні після вбивства, виконавці могли піти як в інший світ, так і за кордон тощо. Але ж злочин організовувала, з високою ймовірністю, група людей. Вони ж не розчинились у повітрі, як і інформація про все, що вони робили.

Крім того, якби було зібрано інформацію про контакти, оточення, діяльність (можливо не лише журналістську), пересування, переписку, дзвінки Павла Шеремета і глибоко проаналізовано, то можна було б зрозуміти мотив вбивства. А ще додати до цього результати проведених експертиз і можна, принаймні, дати відповідь - смерть Шеремета це кінцева мета зловмисників чи проміжна? За два роки вже список версій повинен скоротитись до 1-2 і "побутовий мотив" мусить зникнути з офіційних коментарів.

На мою думку (припущення), його вбивство - це проміжна мета. Це інструмент шантажу, залякування, "діалогу" з опонентом чи стороною якогось конфлікту. Вбивство вчинене демонстративно. Саме така демонстрація спрямовується не на вбитого, а на живих. Це для них сигнал та показовість.

Тож, навіть за такої складності розслідування, інформації і висновків вже могло б бути більше.

Оригінал