Розстріли й самогубства: якими виростають жертви шкільного насилля

Діти не переростають проблеми, а пристосовуються до них

Варто чи не варто працювати з жертвою булінгу? Існує міф, що дитина "переросте" всі проблеми з якими зіштовхнулась. Але в реальності – не переросте. Вона лише пристосується до проблем. Причому кожна дитина у свій спосіб.

Діти у школі переживають період соціалізації. Тобто абсорбують норми, властиві дорослому світу. Шкільні роки – це основний період життя, коли відбувається перехід від тваринницьких інстинктів до норм людського співжиття. Проблема у тому, що цей період всі діти переживають у різних статусах.

Існує міф, що дитина "переросте" всі проблеми з якими зіштовхнулась. Але в реальності – вона лише пристосується до проблем

Жертви отримують інші сигнали про соціальні "норми", ніж більшість дітей. По-перше, постійно перебуваючи у стані об'єкту агресії, дитина звикає до насилля. І вже сприймає його не як відхилення, а як норму. Для жертв, як і для їх переслідувачів, моральної межі, яка б утримувала від застосування насилля уже не існує. Тільки на відміну від переслідувачів, жертви не цінують свій соціальний статус. Їм нічого втрачати у цьому житті. По-друге, жертву штучно ізолюють від усіх заходів, які проводять у класі. Вона мало спілкується з іншими дітьми і не розуміє як правильно налагоджувати соціальні контакти. Фактично жертва виключена з колективу і проходить "альтернативну соціалізацію". Тобто, соціалізацію не відповідно до норм суспільства, а відповідно до власного бачення навколишнього середовища.

Зразу зауважу, що статус "жертв" не завжди призводить до того, що людина буде знаходитись на найнижчих щаблях соціальних сходів. Навпаки – для окремих осіб це може стати викликом і призвести до певних досягнень в різних сферах. І якщо почитати історії відомих особистостей, то багато з них були жертвами цькування у дитинстві.

Та проблема у тому, що відомими стають одиниці з тих, хто пережив знущання. І більшість крайнощів жертв – не позитивні. Насамперед – це насилля над собою (самобичування, самогубство або спроба самогубства). В Україні щороку відбувається близько 2 тис. спроб здійснити самогубство підлітками. З них кожне 20-те закінчується смертю.

У жертв шкільного насилля формується ненависть до людей і вимога певної компенсації від людства

Або ж насилля над іншими – над тими, хто насилля учиняв. У жертв шкільного насилля штучно формується ненависть до людей – з одного боку, і вимога певної компенсації (сатисфакції) від людства, - з іншого. Якщо подивитись на сучасну історію США, то для них уже не в новинку розстріли у школах, які здійснюють діти. З минулого року відповідна практика поширилась і в Росії. А об'єднує усіх цих дітей те, що вони мали проблеми комунікацій з однолітками. А простіше – вони були жертвами цькування.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода