Піар-шабаш від Тимошенко

Про "Новий суспільний договір" та інші нісенітниці

Форум "Новий курс України" є грандіозною піар-акцією Юлії Тимошенко.

Нещодавно вона закликала всі політсили відмовитись від візуальної й телевізійної реклами. Всі ці білборди й рекламні ролики, казала Тимошенко, – лише марнування коштів у бідній країні, лише бенкет марнославства в країні, яка воює. Кошти, котрі підуть на політичну рекламу, ліпше було б переказати Міністерству оборони на закупівлю бронетехніки. От така пропозиція була в Юлії Тимошенко.

У Києві на перехресті вулиць Дегтярівської та Зоологічної – великий білборд: фото Тимошенко і три слова "Новий курс України". Думаю, це називається так: слова для всіх довірливих – окремо, а дії – окремо. А простіше кажучи, – брехня і маніпуляція.

Юлія Тимошенко розпочала активну фазу виборчої кампанії. Останній рік вона спостерігала, як Петро Порошенко сам себе знищував. Вона відмовчувалась, аби не збити темп анігіляції, який узяв президент. Тепер, озираючи руїни, вона починає вибудовувати комунікацію з громадськістю.

Форум "Новий курс України" проводиться під нібито нейтральним прапором. Але не є секретом, що це – передвиборча акція. У чому її сенс? Країна дійшла до останньої стадії деградації. Немає жодного суспільно-політичного інституту, якому довіряло б суспільство. Пустота "и мёртвые с косами стоят", – це наша реальність.

Країні потрібні точки опори, потрібні нові аксіоми, виходячи з яких країна могла б намітити свій курс. Звідси і сенс піар-акції – розмова з "інтелектуалами", які представлять ідеї дня "Нового суспільного договору" та "Нового курсу України". Я говорю з країною, я слухаю країну, я готова втілювати вимоги людей, - заявляє нам Юлія Тимошенко. У перекладі на призабуту мову Донбасу, це називається "Почую кожного". Чи вже забули цей месидж Віктора Януковича?

Звідки взагалі ця ідея "Нового суспільного договору"? Я вам скажу. Цю ідею на пару вистраждали Юрій Романенко й Інна Богословська. Кілька років тому вони вже піарили цю тему. Також скликали "платформи", "панелі", "форуми". Намагалися щось обговорювати. А закінчилось усе – нічим, бо ідея ця не тільки пуста, а й безглузда і з погляду права, і з погляду політичної теорії.

А тепер Юрій Романенко поряд із Юлією Тимошенко, штовхає промови – такі само порожні й безглузді, як і кілька років тому. Тимошенко купила його ідею й залишила Богословську ні з чим. По-моєму, це – гарний знак.

Форум Юлії Тимошенко – чиста піар-акція. Піар – це її сенс, її основний і єдиний нерв! І тільки в цьому сенсі й варто говорити про сьогоднішню акцію. Відшукувати ж якийсь конструктив у цьому заході – це означає повестися на чисту політичну рекламу й опинитися в безглуздій ситуації.

Тимошенко запропонувала чотири "платформи" для подальшої роботи.

1. "Пошук шляху до миру".

Я спрощу вам роботу, пані Тимошенко. Ключі від миру лежать у кишені Володимира Путіна. І як ви їх збираєтесь дістати? Залізете в штани до Путіна? Вперед.

Шлях до миру – війна і перемога. Ось моя відповідь. А для цього потрібне посилення армії й економічні реформи. Ось і вся гірка правда. А все інше – порожні балачки.

2. "Новий суспільний договір".

Жах полягає в тому, що якби на форумі "інтелектуалів" був бодай один інтелектуал, який знає правову та політичну теорію, то такої розмови взагалі не було б. Саме поняття "суспільний договір" іде від прецеденту – Великої хартії вольностей (Англія, 1215 рік). Тоді аристократія, з одного боку, та монарх – з другого, уклали договір, призначивши арбітрів-спостерігачів.

Цей прецедент був узагальнений Томасом Гоббсом, а за ним і Бенедиктом Спінозою. Так утворилася "теорія суспільного договору", яка потім була розвинена просвітниками. Теорія суспільного договору – це міфологема і тільки.

Є й інші прецеденти, які претендують на статус суспільного договору. Конгрес, на якому була укладена Декларація про незалежність Американських Штатів. Декларацію укладали й підписували представники штатів, а не безіменний народ. Це називається представницька демократія, теперішньою мовою – парламентаризм.

Інший прецедент – "клятва в залі для гри в м'яч". Представники Великих Кортесів, скликаних королем Франції, заявили про свою відповідальність перед виборцями і свій намір виконувати їхню волю, боротись за розширення прав третього стану. Так розпочалась Велика французька революція.

І мені гірко від того, що нині я вимушений писати про елементарні речі, які мають бути відомі кожному. Але, вочевидь, я переоцінюю ерудицію наших "інтелектуалів".

3. "Новий економічний курс".

Це – ще один історичний анекдот від піарників Юлії Тимошенко. "Новий економічний курс" – це назва програми Франкліна Рузвельта.

Один із піар-принципів – використання символів з позитивною конотацією. Суспільство позитивно реагує на Рузвельта, а отже – використання його символів – плюс для Юлії Тимошенко, вона потрапляє у світло позитивного образу Рузвельта.

Однак питання: чи можна в сучасній Україні повторити соціальну й економічну програму Рузвельта? Ні, це – неможливо: країна інша, ситуація інша.

Але насправді ніхто й не збирається повторювати. Бо це – чистий піар, це – промивання мізків. От і все. Немає ніякого "Нового економічного курсу" Тимошенко – є тільки піар і крапка.

4. "Гармонізація суспільної екосистеми".

Мова про те, як зробити так, щоб в країні краще жилось. Процитую Шнурова: "Мы за всё хорошее, против всей х*йни". О це – й уся розмова.

А тепер підсумок.

Тимошенко рветься до влади. Вона знову городить золоті гори. Вона знову заграє з наївними людьми. Вона знову спекулює на довірливості людей. Вона це вміє. Це – її стиль. Стиль Лисиці Аліси з казки Олексія Толстого: "На дурака не нужен нож…".

Тимошенко купує людей, пропонуючи їм їхні ж таки ілюзії. Обмінюючи ілюзії людей на реальну владу для себе.

Люди! Отямтеся! Годі бути наївними та довірливими!

Оригінал