Кубок світу в РФ: українські вболівальники допоможуть Путіну в гібридній війні

Відповідальність за країну лежить на кожному з нас

Йде п'ятий рік війни між Російською Федерацією та Україною. 6 тисяч українських вболівальників планують поїхати в Росію на Кубок світу з футболу. Такі дані ФІФА.

Так, можна відразу пригадати численних українських гастарбайтерів, які незважаючи на війну, поїхали в РФ на заробітки. Їх не шість тисяч, а близько півмільйона. Це без урахування біженців з Донбасу.

Потік не стримують навіть чисельні звернення від українських заробітчан, що їх утримують в російських буцегарнях. Їх часто демонструє уповноважений з прав людини. Сила звички помножена на занепад економіки в Україні стала сильнішою за потенційні небезпеки.

Але уболівальники – це дещо інше. Вони їдуть в Росію не тому, що їх змушують обставини, а з власної волі. Навіть не підтримувати власну команду. І одна справа показати українських гастарбайтерів у РФ, а інша – потяг "Київ-Москва", заповнений людьми, які приїхали отримувати задоволення.

Можна по-різному ставитись до цих уболівальників. Для більшості з них — футбольний фанатизм важливіший за патріотизм. Чи стануть вони заручниками РФ під час КС-2018? Навряд чи. Сучасна війна – це не лише лінія зіткнення на Донбасі чи внутрішня дестабілізація України. Це і міжнародна гра, в якій Кремлю важливо довести власну "системність" і фейковість заяв України.

Росії вкрай потрібно продемонструвати світові, що немає ніякої міждержавної війни. Навіть без затримань, українські вболівальники стануть елементом гібридної війни. Мовляв, дивіться, скільки українців приїхали до нас. Збройний конфлікт між Україною та Росією — це лише заяви Києва.

І ніякого когнітивного дисонансу ні у вболівальників, ні у трудових мігрантів. Навіть знаю сім'ї, де один з братів воював в АТО, а інший – піднімав економіку країни-агресора. Або красиву відмазку – "виведення фінансів з країни-агресора". Схоже самовиправдання може бути і серед уболівальників: "я ж махав українським прапором". Але, проблема у тому, що махати прапором на території ворога – цілком лягає у визначену стратегію Росії: "немає ніякої війни, це виключно внутрішній конфлікт в Україні".

Не виключаю, що можливі й ексцеси. Кремль не визначився як діятиме в Україні після закінчення мундіалю (15 липня). Схилившись до радикальної лінії, Путін може вкотре піти на загострення. Тоді наприкінці Кубка світу може відбутись навіть затримання "українських радикалів", які нібито готувати теракти в Росії. Тому, не можна бути на 100% упевненим, що з 6 тисяч українських уболівальників усі повернуться додому.

Їхати чи ні – це справа кожного. Нікого не можна примусити бути патріотом. Можна хіба що переглянути власні погляди. Погляди на те, що відповідальність за країну лежить не лише на нашій владі, але й на кожному з нас. Але це дуже довготривалий процес.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua