Сенцов життя їм віддає, а Україну – ні

А вас Олег розбудив?

У селі щоранку я снідаю з приголомшливим краєвидом на річку і ліс за нею. Олег Сенцов з Криму і, можливо, вранці снідав з краєвидом на море. Він людина мистецтва. Їм такі краєвиди потрібні як повітря.

4 роки Сенцов не бачить моря. 4 роки лише чотири стіни і решітка.

У них майже вийшло. Нам соромно за Савченко. Соромно за своє захоплень і розчарування. Вони все правильно прорахували. Свої провали найболючіші. Після Наді про політв'язнів хочеться забути, як про особисту ганьбу. Але це емоції. А чи була ганьба? Не було! Ми билися за свою. Криву, косу, брехливу, шизоїдну, але тоді ще свою. Своїх не кидають. Навіть якщо в полоні тортурами і психотерором їх перетворили на зомбі, треба рятувати. Адже на їх місці може опинитися будь-хто з нас.

Зараз Олег нагадує про це, можливо, ціною свого життя. І так, мене він розбудив. А вас? Якщо ще ні, подивіться на нього. Він там один. Підтримки немає. Не допускають навіть нашого консула, бо його оголосили своїм громадянином. Але Сенцов не віддав їм нічого свого. Ні честі, ні моря, ні України. Тієї самої, корумпованої, з поганими дорогами, слабкою економікою і жахливим інвестиційним кліматом. Не віддає. Життя віддає, а її ні.

Найменше, що ми зараз можемо зробити - бити в усі дзвони, щоб врятувати етнічного росіянина, для якого Україна значить набагато більше, ніж для деяких українців. Прошу всіх знайомих журналістів: забудьте на кілька днів про свої теми! До біса корупцію, до біса ринок праці, моду, фуд і ІТ! Напишіть про Сенцова. Навіть якщо вже писали. Напишіть ще. Це треба не йому. Нам треба, щоб залишатися людьми.

Оригінал