Чим ми схожі на Росію

Що таке інститути і як вони впливають на життя людей

Просто блискуча книга Олександра Аузана "Економіка всього". Написана настільки легко, що її можна прочитати по дорозі на роботу в метро. Але що важливіше, книга пропонує просту і доступну систему пояснення того, що таке "інститути" і який вплив вони мають на життя людей.

Інститути стали настільки модним словом, що вже втрачають свій базовий смисл, який зводиться до того, що це скоординована система взаємодії один з одним. І, власне, простим і легким текстом Аузан показує ці базові речі на великій кількості прикладів. Єдине, що робить це на прикладі Росії. І чесно, читаючи цю масштабну критику дійсної російської конструкції - не можеш повірити в свободу слова, яку дозволяє собі автор.

Однак, що дійсно сумно, так це схожість, яку неможливо не помітити між нашими країнами. Незважаючи на те, що в нас абсолютно різний інтерфейс (у них авторитаризм, у нас недодемократія) - в глибинній сутності нашої інституційної організації ми схожі. І тут, і там неформальні інститути, а саме: обходити правила, приховувати прибутки, покладатись на себе, не йти на компроміси - є вирішальними для буття обох країн.

Один з моментів, який вразив - це коли автор пише, що компроміс, який є базою для ефективного функціонування розвинутих країн, в Росії звучить як "вынужден пойти на компромисс", момент, який повністю співпадає з нашим "змушений піти на компроміс". Трактування компромісу як поразки, є гігантським каменем спотикання української політичної еліти. Як молодої, так і старої.

Особлива частина книги - це трактування модернізації. По-суті, модернізація завжди означає внутрішню війну старого і нового. Тобто модернізація і є війною. Вона повинна зламати старі цінності та інститути. І це може відбутись тільки через конфлікт.

Важливо, що ця війна ведеться не між політичними групами, що означало б не модернізацію, а просто переворот, а всередині суспільства, всередині його свідомості. Інститути завжди мають лягати на суспільство і його цінності. Якщо це не відбувається - вони просто не працюють.

І от ми сьогодні живемо в країні не працюючих інститутів. Бо в нас є якась податкова, але більшість суспільства ухиляється від сплати податків і вважає це нормою. І це не ламається на рівні законів, а ламається на рівні суспільства - розумінням того, на що йдуть податки. Як приклад, автор пропонує ввести систему сплати податків кожним громадянином, а не роботодавцем (чисто як у нас). Це, на його і мою думку, змусило б стати громадян більш вимогливими до держави.

Коротше, дуже рекомендую.

Оригінал