Катастрофічна проблема в армії: совкове керівництво і брехня

Нарешті це сталося: те, про що роками кричали військові і журналісти - визнали на Банковій. Командири всіх рівнів брешуть у звітах. Чому? Бо перебувають під постійним тиском вимог нових досягнень. Звідси - безнадійні штурми, покарання за втрати позицій, втрати особового складу, і нова брехня. Що робити?

Уроки лідерства. Що ж, брехня у звітах таки стала великою проблемою. І як її вирішують? Правильно, тепер будемо знімати за брехню у звітах. Це все нагадує мені радянський анекдот: "Прапорщик, зупини потяг!". - "Потяг, стій, раз два". За останні два роки радянські анекдоти про армію стали не смішні мені, бо я занадто часто бачу їх наживо.

На курсах військового лідерства я навчаю, що страх змушує підлеглих брехати. Що фраза "бояться - значить поважають" - це кінчений совок! Якщо ви погрожуєте знімати командира за кожну втрачену позицію, то вам будуть брехати у звітах. Якщо ви погрожуєте знімати за брехню у звітах - то, скоріше за все, скоро ви взагалі не знайдете охочих командувати.

Насправді, поважають - бо цінують! Командир, який розуміє, чому була втрачена позиція, і який ставить реалістичні завдання, турбується про хлопців, шукає можливостей збільшити їхню спроможність - такому командиру брехати не будуть. Командира, який будує чесні стосунки з підлеглими, підводити не будуть. Зрештою, у командира-лідера, який має довіру і підтримку - не буде СЗЧ.

Це база, яка відрізняє командира-лідера від командира-совка. Бо, перефразовуючи Глена Гранта, командир-совок маленької армії ніколи не виграє у командира-совка великої армії.

Оригінал