Для Путіна Крим – це Україна

Страх окупанта

Влада окупованого Криму вирішила передати у федеральну власність частину острова Тузла - того самого, який 15 років тому росіяни намагалися відірвати в України, не звертаючи особливої уваги на те, що острів - частина того самого, "братнього" і "сакрального" півострова Крим. І ось почали відривати зараз, по шматочках.

Може виникнути питання: навіщо? Адже окупований вже весь Крим. І весь Крим "включений" в Російську Федерацію і всупереч закону, здоровому глузду, справедливості та історії (і резолюції Генасамблеї ООН) згадується в Конституції держави-загарбника. Навіщо ж росіянам красти в Криму Тузлу?, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Відповідь на це питання, по-моєму, проста: страх окупанта. Точніше, якесь розуміння, що Крим російським надовго не залишиться, що вкрадене доведеться віддати. Так чому б, поки не пізно, не відхопити у вкраденого Криму все, що погано лежить. Чому б просто не наказати зрадникам (чиновникам, які зрадили свою країну) віддати хоча б Тузлу?

У Кремля є розуміння, що Крим російським надовго не залишиться. Так чому б не наказати зрадникам віддати хоча б Тузлу?

Нічого нового в такій тактиці немає. Формально "Радянські" Латвія, Естонія і Литва були такими ж республіками Радянського Союзу, як і всі інші. Але тоді чому після окупації Латвії у неї вкрали на користь РРФСР повіт Абрене - зараз Питаловський район Псковської області? Чому після окупації Естонії частина території цієї маленької країни разом з історичним районом Нарви Івангородом були приєднані до Ленінградської і Псковської областей Росії? Чому після Другої світової війни, коли частина Східної Пруссії, історична Мала Литва, була передана Радянському Союзу, її зробили областю Російської Федерації - хоча з цією республікою вона не мала ні спільних кордонів, ні історичних зв'язків. А з Литвою - мала. Саме там сформувалася літературна литовська мова, саме там народився великий поет Крістіонас Донелайтіс, саме там було надруковано першу литовську книгу і першу литовську граматику. І, тим не менш, Кенігсберг став Калінінградом, а не Караляучусом. У цього знаменитого міста навіть імені російського зроду не було. А литовське - було завжди.

Так чому ж? А тому що, думаю, теж боялися. Тому що розуміли, що рано чи пізно доведеться повертати. Так чому б не вкрасти у балтійських країн територію, яку потім можна залишити в Росії? Своєю країною для "кремлівських старців" - щоб вони там не розповідали про "інтернаціоналізм" - завжди була Росія. А все інше - колонії, захоплені території, майбутні вороги.

Для Путіна і компанії, які б казки вони не розповідали своїм вірним підданим, Крим - це Україна. Вони просто взяли цю територію і її жителів в заручники

Те ж саме ми спостерігаємо і зараз. Для Путіна і компанії, впевнений, які б казки вони не розповідали своїм вірним підданим, Крим - це Україна. Вони просто взяли цю територію і її жителів - як і Донбас, Придністров'я, Абхазію або Південну Осетію - в заручники. І поки там їхні війська і їхня влада - обкрадають в'язнів. Нічого нового. У Абхазії теж не так давно був територіальний конфлікт з Росією. Придністровців шантажували пенсіями. Осетин розганяли, не давали їм обрати свого президента під час "сніжної революції". Донбас просто щодня знищують. А в Криму влаштовують репресії, намагаються зламати кримськотатарський народ і крадуть шматки території.

Окупація є окупація.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олексій Арестович Військовий експерт
Сергій Сингаївський Письменник, перекладач
Євген Клопотенко Кулінарний експерт
Дмитро Кулеба Дипломат
Погода