Для Путіна Крим – це Україна

Страх окупанта

Влада окупованого Криму вирішила передати у федеральну власність частину острова Тузла - того самого, який 15 років тому росіяни намагалися відірвати в України, не звертаючи особливої уваги на те, що острів - частина того самого, "братнього" і "сакрального" півострова Крим. І ось почали відривати зараз, по шматочках.

Може виникнути питання: навіщо? Адже окупований вже весь Крим. І весь Крим "включений" в Російську Федерацію і всупереч закону, здоровому глузду, справедливості та історії (і резолюції Генасамблеї ООН) згадується в Конституції держави-загарбника. Навіщо ж росіянам красти в Криму Тузлу?, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Відповідь на це питання, по-моєму, проста: страх окупанта. Точніше, якесь розуміння, що Крим російським надовго не залишиться, що вкрадене доведеться віддати. Так чому б, поки не пізно, не відхопити у вкраденого Криму все, що погано лежить. Чому б просто не наказати зрадникам (чиновникам, які зрадили свою країну) віддати хоча б Тузлу?

У Кремля є розуміння, що Крим російським надовго не залишиться. Так чому б не наказати зрадникам віддати хоча б Тузлу?

Нічого нового в такій тактиці немає. Формально "Радянські" Латвія, Естонія і Литва були такими ж республіками Радянського Союзу, як і всі інші. Але тоді чому після окупації Латвії у неї вкрали на користь РРФСР повіт Абрене - зараз Питаловський район Псковської області? Чому після окупації Естонії частина території цієї маленької країни разом з історичним районом Нарви Івангородом були приєднані до Ленінградської і Псковської областей Росії? Чому після Другої світової війни, коли частина Східної Пруссії, історична Мала Литва, була передана Радянському Союзу, її зробили областю Російської Федерації - хоча з цією республікою вона не мала ні спільних кордонів, ні історичних зв'язків. А з Литвою - мала. Саме там сформувалася літературна литовська мова, саме там народився великий поет Крістіонас Донелайтіс, саме там було надруковано першу литовську книгу і першу литовську граматику. І, тим не менш, Кенігсберг став Калінінградом, а не Караляучусом. У цього знаменитого міста навіть імені російського зроду не було. А литовське - було завжди.

Так чому ж? А тому що, думаю, теж боялися. Тому що розуміли, що рано чи пізно доведеться повертати. Так чому б не вкрасти у балтійських країн територію, яку потім можна залишити в Росії? Своєю країною для "кремлівських старців" - щоб вони там не розповідали про "інтернаціоналізм" - завжди була Росія. А все інше - колонії, захоплені території, майбутні вороги.

Для Путіна і компанії, які б казки вони не розповідали своїм вірним підданим, Крим - це Україна. Вони просто взяли цю територію і її жителів в заручники

Те ж саме ми спостерігаємо і зараз. Для Путіна і компанії, впевнений, які б казки вони не розповідали своїм вірним підданим, Крим - це Україна. Вони просто взяли цю територію і її жителів - як і Донбас, Придністров'я, Абхазію або Південну Осетію - в заручники. І поки там їхні війська і їхня влада - обкрадають в'язнів. Нічого нового. У Абхазії теж не так давно був територіальний конфлікт з Росією. Придністровців шантажували пенсіями. Осетин розганяли, не давали їм обрати свого президента під час "сніжної революції". Донбас просто щодня знищують. А в Криму влаштовують репресії, намагаються зламати кримськотатарський народ і крадуть шматки території.

Окупація є окупація.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода