Франшиза на насильство

В Україні прижилася тактика "гібридних" терактів

Вибухи на мирних територіях суспільство сприймає болісно, особливо, якщо вони мають ознаки терористичної атаки – це застосування вибухівки та орієнтація на широке розповсюдження у ЗМІ, тобто вплив на громадську думку.

Те, що в Києві використовують гранатомети – не сенсація. Місяць тому обстріляли ресторан "Лео". А у 2015 році з міномету в центрі столиці поцілили в банк.

Хто був реальною жертвою обстрілу, який стався минулого тижня, поки складно сказати. Бо, крім озвучених "Київміськбуду" та ресторану "Хмелі-Сунелі", в цьому будинку знаходиться "Громадське телебачення". Однозначно, сподівалися і на медійний ефект.

Тому версії можуть бути різними. Починаючи з "руки Кремля", щоб розхитати ситуацію в країні, до помсти забудовнику чи простого хуліганства. На жаль, ми живемо в умовах, коли стало популярним заявляти про себе чи досягати певних результатів через насилля. Раніше били вікна, тепер – кидають гранати. Ставки зросли.

Якби там не було, але головним бенефіціаром будь-яких конфліктів на нашій території лишається Москва, бо кожен акт публічного насилля в Україні знижує довіру до нашої держави, а відповідно, виправдовує загарбницьку політику Росії. Особливо, якщо йдеться про теракти у яких не простежується чітка "рука Кремля". Війна породжує війну. Хаос, який виник у системі безпеки України і діє на користь агресора, Москва вважає контрольованим. Хоча, насправді, насилля уже живе своїм життям.

Росія не дає зброю кожному злочинцю в Україні, але вона вже має франшизу на все насилля в нашій державі. Вкладаючись у війну на Сході, Кремль бонусом отримує зростання насилля по всій Україні.

Військові дії на Сході - це величезне джерело постачання зброї на мирну територію. Усі автомати видають "під розписку". Тому з Донбасу везуть те, що називається "витратними матеріалами" - це зброя, яка "нібито використана": патрони, гранати та одноразові гранатомети. На жаль, у багатьох випадках, везуть їх не "агенти Кремля", а ті, хто вважає себе патріотом.

В Україні продовжується тактика "гібридних терактів", коли не відомі ні замовники, ні їх вимоги. У результаті таких дій, відбувається формування недовіри і до правоохоронців, і загалом до держави. У населення формується відчуття власної безпорадності. Люди намагаються шукати тих, хто їх захистить. Ситуація небезпечна тим, що у таких умовах, зростає запит і на самосуд, і на "приватну армію", і на рекет, і на те, що безпеку дасть той, хто обіцяв зайти на танках у Київ.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua