Ми живемо у вільному суспільстві й маємо право на безліч реакцій та висловлювань

В Україні сталася непересічна подія, у нас з'явився свій унікальний супергерой чи то пак навіть супергероїня! Ольга Фреймут вирішила примусити нас до хорошого, тепер вона хаотично пересувається країною зі знімальною командою і розповідає вже не ресторанам/готелям/кафе, а людям, що таке добре, а що таке погано. Щоправда робить це самоназвана "головна пані" досить специфічно, зосередившись на удосконаленні тих, кого вважає своїми хейтерами і відкрито демонструючи, що в її картині світу погано - це критичні висловлювання про неї, а добре - відповідно, навпаки. Так що це, можна сказати, наше українське ноу-хау - супергерой, який переймається винятково самим собою.

Коротка передісторія: нещодавно пані Ольга стала директоркою Школи панянок і це запустило в її голові незворотні процеси, завдяки яким вона з регулярністю транслює на всю країну правила етикету. Все було б добре, якби ці правила мали б бодай найменший зв'язок з адекватністю, але хіба так можна сказати про ці висловлювання:

- оберіть напівтемне місце, поверніться до чоловіка привабливішим профілем і заплачте - це порада щодо того як правильно плакати, хоча, насправді, виглядає як посібник з маніпуляцій та привселюдної демонстрації неврозів;

- ви не справжня справжня пані, якщо ви схожі на чоловіка, а саме - ви якісь скручені, не посміхаєтеся, а регочете, не контролюєте себе, постійно відригуєте - страшно уявити світ у якому живе пані Фреймут, якщо у неї в голові вималювався такий образ чоловіків;

- справжня пані в туалет не хоче - далі ця жіночка транслює поради так, ніби ми живемо у світі, де кожен не може жити без того, щоб не озвучити свою потребу сходити в туалет, тому треба золотими церковнослов'янськими літерами виписувати це правило як перше правило леді;

- уявіть, наче за вами постійно хтось дивиться - і якщо ви це зробите, то рано чи пізно, треба буде звертатися за допомогою до тих, кому вже доведеться постійно дивитися за вами як за пацієнтом психоневрологічної лікарні.

Пані Фреймут подарувала не один мозковитвір зачудованій публіці й зрозуміло, що публіка, зрештою, не витримала такого натиску з боку чемпіонки з виверження дурниць і прокоментувала цей діагноз, особливо не добираючи слів. Ну а як ще коментувати цю фреймуть? Винятково симетрично до первинного перформансу.

І тут сталося найцікавіше, хвороба дедалі прогресує, тому пані Ольга не лише продовжує нести "мудрість" з екранів, але й почала рейд по тих, хто називає її діагноз своїми іменами.

Чи не здається вам, що тут очевидно порушений причинно-наслідковий зв'язок? Що починати треба не з етапу людини, яка з тобою не згодна, а з критичного погляду на те, що саме викликало таку реакцію? Можливо треба задумуватися про відповідальність стосовно того, що ти транслюєш в маси, а не звинувачувати маси у тому, що вони обирають відторгнення маячні, що є абсолютно здоровою реакцією?

Хочеться відзначити найсумніший момент в цій історії. Пані Ольга робить усе, щоб стигматизувати людей за вільне висловлювання своєї думки, за те, що вони дозволяють собі називати речі своїми іменами, бо якщо ти транслюєш фреймуть, це треба так і називати, а не мовчки проходити повз і дозволяти пошесті розповзатися далі. Але ні, чомусь у нашому суспільстві прийнято відмовчування називати хорошим тоном, чомусь у нас не заведено критикувати тих, хто є масовим виробником трешу і угару, але створено всі умови для того, щоб ті, хто готові дати реакцію і висловити свою точку зору пройшли через 9 кіл стигматизації.

Чомусь публічні люди давно забули про відповідальність за думки, які несуть в маси, але водночас, заявляють абсолютні права на те, щоб відгуки на будь-яку їхню життєдіяльність (а вона може бути якою завгодно) були суто компліментарними. Будь-яка інша точка зору сприймається з ворожістю і завзятим розпинанням. Ольга Фреймут просто зараз робить свій маленький внесок у цю субкультуру, стираючи у багатьох розуміння того, що ми живемо у вільному суспільстві і маємо право на безліч реакцій та висловлювань з цього приводу.

Є над чим подумати, тож думайте, а я поки посиджу почекаю. Може ця борчиня з часником, цибулею та здоровим глуздом завітає і до мене, на прямий ефір, наприклад. Я щочетверга веду трансляції на кіностудії Довженка. Ольго Фреймут, приходьте!

Оригінал