Почалася епоха "2014+". А українські політики далі товчуть воду в ступі

Порошенко хотів бути яструбом, а поступився харизмою навіть господарнику Гройсману

З наближенням виборів президент Петро Порошенко намагається активніше позиціонувати себе як політик-яструб. Щоб заручитися підтримкою патріотично налаштованих українців. А таких абсолютна більшість. Вже триває передвиборча кампанія президента, який має намір йти на другу каденцію. Чуємо у його заявах доволі багато популізму і запізнілих рішень.

Наприклад, розрив із СНД. Для багатьох учасників ХІ Київського безпекового форуму стало прикрою несподіванкою, що Україна досі має стосунки із цією організацією, яку контролює Росія.

Те саме стосується Великого договору з РФ.

Чому президент говорить про це на п'ятий рік війни?

Більше того, чому не денонсація угоди загалом, а окремих її положень?

За словами президента, тільки вона гарантує територіальну цілісність і визнання Росією наших кордонів. Такий аргумент звучить дуже смішно. Росія вже роками нехтує територіальною цілісністю України і зневажає непорушність наших кордонів, чим фактично не визнає їх. Чим зарадить Великий договір, який на папері щось гарантує?

Порошенко не хоче йти на адекватні кроки у протидії російській агресії. Зате шукає можливості для піару. Але по-суті майже нічого не міняє у взаєминах із агресором.

Президент похвалився законом про тимчасово окупований Донбас. Мовляв, це була його ініціатива. Але не згадав, що документ ухвалили тільки у січні 2018-го. Через майже чотири роки після вторгнення російського війська на Донбас.

Порошенко заявив, що раніше багато західних союзників уникали визначення "збройна агресія Росії проти України". Проблема ж, насправді, не в тому, що на Заході уникали. Таких формулювань оминав сам Порошенко. Він і далі визнає безальтернативними Мінські домовленості, які не стосуються війни Росії проти України. А врегульовують "громадянський конфлікт" в Україні. Тому на форумі президент продемонстрував явну суперечність своїх позицій. Каже: "Мінськ" треба виконувати, але водночас акцентує — нарешті визнали збройну агресію РФ на Донбасі. "Мінськ" суперечить закону, яким хвалиться президент. Це промовисте роздвоєння позиції.

На особистий подив, виступ прем'єра Володимира Гройсмана на безпековому форумі був чіткішим і конкретнішим за президентський. Було більше експресії, харизми. Це дивно, адже глава уряду зазвичай уникає комунікацій на тему війни, протидії Росії. Більше займається господаркою. На форумі ми побачили Гройсмана з іншого боку. Нинішній його виступ — це явний успіх.

А от міністр внутрішніх справ Туреччини Сулейман Сойлу дав хороший майстер-клас для наших політиків. До речі, він був спецпредставником президента і прем'єра Туреччини. Сойлу детально, з повторами найважливіших акцентів, розтлумачував, що Захід має підтримати Туреччину не тому, що це "відданість європейським цінностям" або через те, що Туреччину "треба пожаліти чи допомогти їй, бо так буде справедливо". За словами Сойлу, союзницькі відносини з Анкарою для Заходу – просто життєва необхідність. В іншому випадку, проблеми матиме не Туреччина, а західні держави.

А наші, говорячи про "Північний потік-2", далі зосереджували головну увагу на збитках і загрозах для України. Товчуть воду в ступі про "цінності і справедливість". Ех… Не ті нині вже часи. Давно не ті. Почалася епоха "2014+". Це абсолютно нова реальність. Існує з десяток залізних аргументів про загрози "Північного потоку-2" для ЄС і НАТО. Вони повинні бути ключовими з вуст наших політиків і посадовців.

P.S. Про Росію Сойлу не згадав жодного разу. Щодо України сказав хіба, що Туреччина підтримує територіальну цілісність. Це був хороший урок прагматичного реалізму. Хотілося б, аби наші сприйняли цей виступ як гарний урок досвідченішого і сміливішого колеги.

Михайло Басараб, записано з коментаря для Gazeta.ua