Час єдності. Чи вистачить нам сил зрушити гори?

Кого вибирати, коли вибирати нема з кого?

Подивишся на п'ятірку кандидатів у президенти - і хочеться не волю свою виявляти, а купити квиток в один кінець. Доїхати до Борисполя і полетіти подалі від усього цього.

У списку явно не вистачає ще генерала-людожера в лампасах з Буркіна-Фасо. З кільцем в носі. І якщо це все, що у нас є - значить в суспільстві щось зламане, не працює. Немає нових ідеалів. Замість цього, якась суцільна опора на традиції і звичаї, помножені на міфологізовані уявлення про реальність, на тлі помпезного вшанування історичних героїв з неминучим поваленням авторитетів, які існують.

Тут народ пропонує голосувати за Святослава Вакарчука. Чув, що він цілком може оголосити про участь у передвиборній гонці прямо на своєму концерті в серпні на Олімпійському. Розумний і активний хлопець, західна освіта, цінності. Плюс за ним, цілком ймовірно, стоять Державний департамент США і діаспора, та й взагалі, весь прогресивний світ.

Я з цим готовий погодитися, але в душі в черговий раз страшно боюсь розчаруватися. Ми ходили на концерти "Океан Ельзи" і підемо знову. Вони - супер-професіонали, і швидше за все, їх погляди на політичні події в Україні збігаються з нашими. Але що з того, якщо гурту вже 24 роки - майже стільки ж, скільки українській незалежності, а їх слухачі й далі залежні від хабарів, відкатів, бидла на дорозі та жлобів у відомствах. Закінчується концерт і закінчується час загальної єдності, який дає сили і енергію звертати гори. А далі - знову кожен сам за себе. Ось тут - ваша ділянка, а тут моя. А те, що посередині - нічиє, туди можна сміття викидати.

Так і живемо. Може потрібно концерт взагалі не закінчувати і не розходитися. 40 років - один концерт. А потім вийти і подивитися - як там зовні.

Оригінал