Думаєте, Путін не почне велику війну? Помиляєтеся

Перемога у гібридній війні — це хаотизація противника, його дисфункція, а не встановлення контролю над територією

На тлі заяви голови Газпрому Олексія Міллера про те, що транзит газу через Україну збережеться і після 2019 року, у нас зазвучали "переможні констатації", що наступу з боку Росії не відбудеться. Наголошують, що "збереження української газотранспортної системи для російських потреб виключає використання авіації і танкових армій, що необхідно для швидкої успішної кампанії".

Це або небезпечний самообман і самовпевненість, або темник з Банкової, на якій її насельники живуть в іншому вимірі.

Міллер не вперше заявляє про це, і наводить цифру - 10-15 млрд. кубів транзиту через Україну після 2019 року. Цей обсяг для ГТС, яка по транзиту розрахована на 142 млрд. кубів, фактично дорівнює нулю. Зрозуміло, що при менш ніж 10% завантаження, вона генеруватиме виключно збитки, а не приноситиме прибуток.

10-15 млрд. кубів транзиту через Україну становитиме 5-8% від усього обсягу експортованого Росією до Європи газу, на відміну від нинішнього рівня в 46-48% протягом останніх років. Ось ці кілька відсотків та ще й з урахуванням того, кому призначений цей газ - Молдові та Румунії, - країнам, які у Москві не вважають лояльними до РФ, а також кільком балканським країнам із мізерним рівнем імпорту газу - ніяким чином не є стримуючим фактором для Росії.

Крім того, основні доходи Росії для ведення нею війни проти України, в Сирії та деінде, - не газові, а нафтові. Головна стаття доходів РФ - експорт нафти та продуктів її переробки. Це забезпечує майже чотирикратно більше, аніж експорт газу. Роснафта - такий же гаманець Путіна, як і Газпром, тільки значно товстіший і більш корупціогенний для Європи.

Для наступу Росії не знадобляться фронтальні дії на просторах від Чорного моря до Чернігова. У Москві ніколи цього й не планували, хіба що тільки для пропагандистської картинки, приблизно, як і у випадку зі США - "радиоактивный пепел". Саме тому й застосовуються технології ведення війни гібридного типу, суть яких у запуску механізму саморуйнації противника зсередини його ж зусиллями. Ось це ми й спостерігаємо впродовж останніх років, а саме після "Мінська-2". Завдяки Мінським домовленостям Росія перепозиціонувала себе, як посередник і миротворець, подібно Німеччині та Франції. Перезапустила механізм руйнації України через учасників політичного процесу, де сформована "п'ята колона", через корупцію, розгалужені агентурні мережі, "Украинский выбор" тощо.

Перемога у гібридній війні необов'язково означає встановлення повного воєнного контролю над територією противника. Перемогою є хаотизація противника, його дисфункція, втрата підтримки його союзниками та партнерами, позбавлення потенціалу розвитку через схеми відтоку капіталу, розкрадання бюджету.

Росія зберігає для себе опцію точкової, безконтактної війни проти України за зразком операції США та НАТО 1999 року проти Югославії. Кремль має психологічний комплекс з цього приводу. Саме цього найбільше хочеться Кремлю і початком сирійської кампанії він демонстрував це. Але для цього потрібно відійти від концепції гібридної війни. Кремль такого собі дозволити не може, адже "все, что нажито непосильным трудом""ихтамнет" - буде коту під хвіст. Після втручання в американські вибори, невдалої спроби перевороту в Чорногорії, а особливо в контексті справи Скрипаля, це небезпечно для Росії. "Ихтамнет" ще продовжує бути капіталом.

Капіталом продовжує бути й теза про Україну, як ненадійну транзитну ланку, оскільки там "громадянська війна", "хунта", "нацисти" і таке інше. Тому усі дестабізатори, що можуть працювати на це, Росія використовуватиме. У тому числі й можливість точкових ударів. Звісно під відповідним пропагандистським прикриттям і подачею. І, мовляв, хочете ви у Європі чи ні, а доведеться цю ризикову територію обійти. Ніякої політики, мовляв, виключно, ризик-менеджмент.

Наостанок. Тим, хто призабув. Згадайте карти "проекту "Новоросія" та ГТС України. Тоді ви зрозумієте, що "недоторканий" газотранзитний статус України не брався до уваги. Якби цей проект вдався Москві, то важливі газотранспортні комунікації та райони газовидобування виявилися б під контролем ворога ("Харківська народна республіка").

Тоді, у 2014 році, завдяки суспільним зусиллям, добробатам, нашій армії, волонтерам "проект "Новоросія" був локалізований в межах "Луганди" та "Донбабве".

Зараз Росія, по суті, пробує реанімувати цей проект, розширивши його масштаб на всю Україну, використовуючи, з поміж іншого, "корисних ідіотів" на Банковій, "під куполом" та в регіонах.

Оригінал