Декларації громадських активістів. До чого тут вибори?

Парламент і президент вже досягнули справжньої мети, зобов'язавши громадських активістів подати декларації

Заради якої прагматичної мети парламент і президент пішли на загострення стосунків з ЄС через нескасування декларацій до 01 квітня, попри публічні обіцянки?

Таке враження, що справжньої прагматичної мети парламент і президент Петро Порошенко вже досягнули саме сьогодні: змусили антикорупційних активістів хоча б раз (і хоча б не всіх - дехто готовий опиратися аж до Конституційного суду, ризикуючи кримінальним переслідуванням) задекларувати публічно свої доходи і статки.

Заради цього лише і варто було тягнути аж дотепер, прекрасно розуміючи, що ЄС рано чи пізно все одно дотисне. Ну от, а нині публічно "засвічені" статки "антикорупціонерів" стануть предметом піар-гри, зокрема і в контексті наступних виборів.

Публічно "засвічені" статки "антикорупціонерів" стануть предметом піар-гри, зокрема і в контексті наступних виборів

Декларації Віталія Шабуніна, Дарії Каленюк, Ярослава Юрчишина та інших вже активно коментують в мережі. Щодо останнього, наприклад, вангую питання: яку частку майже мільйонного доходу "ФОП Юрчишин Ярослав Романович" за 2017 рік отримано від виконання послуг для антикорупційних організацій. Відповіді декларація, звісно ж, не містить.

Введення такого роду питань в публічний дискурс - це для мене єдине раціональне пояснення того, чому "там" пішли на скандал. Бо не такі ж там, пробачте, бовдури, щоб вірити, що все можна залишити назавжди як зараз.

Якщо я маю рацію - вже наступного тижня парламент може відіграти назад, бо тепер кожен зайвий тиждень зволікань нового піар-виграшу владі вже не дасть, а нові втрати в стосунках з ЄС - гарантує.

Крім того, зараз декларації мають подавати всі, хто лише претендує на посади рівня, наприклад, "спеціаліста" у міністерстві. Потім один з 20 перемагає на конкурсі та отримує цю посаду; решта продовжують працювати, де раніше, але в системі вже висять 20 нових декларацій з докладною інформацією про самих аплікантів та всіх їхніх найближчих родичів. А буває, що конкурс взагалі визнають "таким, що не відбувся", так що всі ці 20 декларацій, виходить, подавали люди, які не лише не мали, а й надалі не матимуть жодного стосунку до "виконання функцій держави".

Це абсурдна профанація системи декларування. Вже не знаю, чого тут було більше з боку розробників - дурості чи зловмисності.

Але для тих "провідних антикорупціонерів", які зараз найбільше обурюються, що декларування зачепило і їх також, обговорення цього маразму, якщо не помиляюся, ніколи не було мейнстрімом.

Ну от, а тепер маразм збільшився і зачепив ще ширше коло осіб, яких публічне декларування насправді не мало чіпляти.

І хто ж перший спробує повернутися до здорового глузду?

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода