Декларації громадських активістів. До чого тут вибори?

Парламент і президент вже досягнули справжньої мети, зобов'язавши громадських активістів подати декларації

Заради якої прагматичної мети парламент і президент пішли на загострення стосунків з ЄС через нескасування декларацій до 01 квітня, попри публічні обіцянки?

Таке враження, що справжньої прагматичної мети парламент і президент Петро Порошенко вже досягнули саме сьогодні: змусили антикорупційних активістів хоча б раз (і хоча б не всіх - дехто готовий опиратися аж до Конституційного суду, ризикуючи кримінальним переслідуванням) задекларувати публічно свої доходи і статки.

Заради цього лише і варто було тягнути аж дотепер, прекрасно розуміючи, що ЄС рано чи пізно все одно дотисне. Ну от, а нині публічно "засвічені" статки "антикорупціонерів" стануть предметом піар-гри, зокрема і в контексті наступних виборів.

Декларації Віталія Шабуніна, Дарії Каленюк, Ярослава Юрчишина та інших вже активно коментують в мережі. Щодо останнього, наприклад, вангую питання: яку частку майже мільйонного доходу "ФОП Юрчишин Ярослав Романович" за 2017 рік отримано від виконання послуг для антикорупційних організацій. Відповіді декларація, звісно ж, не містить.

Введення такого роду питань в публічний дискурс - це для мене єдине раціональне пояснення того, чому "там" пішли на скандал. Бо не такі ж там, пробачте, бовдури, щоб вірити, що все можна залишити назавжди як зараз.

Якщо я маю рацію - вже наступного тижня парламент може відіграти назад, бо тепер кожен зайвий тиждень зволікань нового піар-виграшу владі вже не дасть, а нові втрати в стосунках з ЄС - гарантує.

Крім того, зараз декларації мають подавати всі, хто лише претендує на посади рівня, наприклад, "спеціаліста" у міністерстві. Потім один з 20 перемагає на конкурсі та отримує цю посаду; решта продовжують працювати, де раніше, але в системі вже висять 20 нових декларацій з докладною інформацією про самих аплікантів та всіх їхніх найближчих родичів. А буває, що конкурс взагалі визнають "таким, що не відбувся", так що всі ці 20 декларацій, виходить, подавали люди, які не лише не мали, а й надалі не матимуть жодного стосунку до "виконання функцій держави".

Це абсурдна профанація системи декларування. Вже не знаю, чого тут було більше з боку розробників - дурості чи зловмисності.

Але для тих "провідних антикорупціонерів", які зараз найбільше обурюються, що декларування зачепило і їх також, обговорення цього маразму, якщо не помиляюся, ніколи не було мейнстрімом.

Ну от, а тепер маразм збільшився і зачепив ще ширше коло осіб, яких публічне декларування насправді не мало чіпляти.

І хто ж перший спробує повернутися до здорового глузду?

Оригінал